Національний кінопортал KINOKOLO.UA

Фотобанк

"Вічне світло незаплямованого розуму"

Rambler's Top100

Енциклопедія

"Богдан Ступка, актор"

Народився - с. Куликів, Львівська обл. 1961 - Закінчив студію при Львівському театрі.

Крамниця



Новини

Арґумент-Кіно


аттракционы надувные детские батуты горки
Отримати швидко гроші до зарплати онлайн на сайті.

08.09.2006 14:32

"Штольня". Сценарій повнометражного ігрового фільму

ШтольняЛюбомир Кобильчук

Олексій Хорошко



FADE IN:
EXT. ПОЛЕ. ОДИНОКИЙ ДУБ.


Темний екран, тільки грає сумна іранська флейта і гудить вітер. Чути голос автора.

АВТОР : Багато років Київська Русь перебувала в страху перед язичницькими богами.

(Рвані кадри). Силуети людей в диму. Вони поклоняються комусь. Місце рівнинне.

АВТОР: І був воздвигнутий на горі ідол Перуну. Найжорстокішому з них, богу грому та блискавки.

(Рвані кадри). Люди встановлюють ідол на горі. Скачуть навколо нього.

АВТОР: І приносили йому в жертву синів своїх, називаючи його богом.

(Рвані кадри) На жертовному камені батько замахується над сином ножем. Крупні плани крові, яка стікає по камені. Кров на ідолі Перуна.

АВТОР: Але в 988 році, після Різдва Христового, повернувшись в Київ, після війни з греками, і в скорому часі князь Володимир прийняв Християнство на Русі.

(Рвані кадри). Схід сонця(через дерево). Радісні обличчя в воді. Володимир з хрестом на горі.

АВТОР: І впали тоді всі ідоли. А Перуна було прив’язано до коня і протягнуто по землі через весь Київ, а до нього приставлено 12 мужів, щоб колотили його жезлами.

(Рвані кадри). З гори котиться ідол. Руки, які палками його б’ють. Перун на шнурку тягнеться по землі (багато пилюки).

2.

АВТОР: Всі не підкорені Християнською вірою язичницькі жерці, були вигнані з міста в підземелля та печери.

Рука піднімає капюшон у сидячого чоловіка, під муром. Чоловік відбиває руку. Силуети дітей біжать за людиною в мантії. Жерці сидять в підземеллі, біля вогню, і піднімає один з них вгору руки.

АВТОР: А їхні учні і по сьогоднішній день живуть десь між нами.

ТИТРИ НА ЕКРАНІ: "Київ. Наші дні."

EXT. БАСКЕТБОЛЬНИЙ МАЙДАНЧИК. РАНОК.

Грає голосно реп.

Через силуети трьох дівчат і одного хлопця, який їм щось смішно розповідає, ми в’їжджаємо на баскетбольний майданчик. Там, група студентів, грає в баскетбол. В кадрі уривки, які свідчать дуже жорстоку гру.

Один з студентів грає найжорстокіше. Це Біта. Хлопець спортивного складу, трохи нахабний. Він, з розвороту, нарошно б’є одного гравця в груди і зразу кидає погляд на Катю.

Тренер дає Біті попередження свистком. Гравець закашляв, пішов з майданчику і присів на лавочку.

Тренер кинув оком по майданчику, на предмет заміни.

В кадрі ми бачимо Рената, хлопця-красунчика, якого весь час оточують дівчата. Ренат закінчує речення і дівчата зриваються сміхом.

ТРЕНЕР: Ренат! Ренат, іди сюди!

Ренат неохоче відвертається від дівчат, підводиться і підходить до тренера.

ТРЕНЕР: Тобі що, запрошення дати, підеш на заміну.

РЕНАТ: Ви ж знаєте...

Тренер дивиться на нього запитальним поглядом.

3.

РЕНАТ: Ну... що я ногу потягнув.

ТРЕНЕР: Слухай, клініка ходяча, ти хоть раз на семестр здоровим можеш бути? Чи у тебе тільки одне місце працює?

Ренат закотив очі.

РЕНАТ: Що, за прикол, скакати з м’ячем, як орангутанг. От вас клинить. Що я один на майданчику?

Ренат показує жестом на Малька, який сидить на лавочці і навіть не дивиться в їхню сторону.

Ренат повертається в бік дівчат.

Тренер переводить погляд на Малька.

ТРЕНЕР: Мальок, дуй на заміну!

Біта, побачивши таку картину, переглянувся з своїм другом Деном і показово затиснув у долоні кулак, що аж захрустіли кісточки.

Гра продовжується. Біта рубає Малька. Тренер дає свисток.

ТРЕНЕР: Руслан, це тобі не бокс, а баскетбол. А якщо ти це не розумієш, то я тобі зараз поясню!

Біта знизив плечима.

Тренер назначає штрафний.

БІТА: Тихо, зараз Мальок Джордан заб’є трьохочковий. (Сміх).

Мальок кидає м’яч в корзину.

Всі в очікуванні. М’яч мазає. Біта проходить повз нього.

БІТА: Іди, не позорся, мудак.

4.

І на ходу, з дурі лупить його кулаком в праве плече. Мальок ловиться за плече і дивиться, як за ним спостерігають всі на майданчику, в тому числі Катя і Віка.

Мальок ще раз піднімає м’яч і кидає. Але знову мазає. Всі пацани сміються. Катя дивиться з співчуттям на Малька. Віка сидить і фарбується, тримаючи в руках косметичку.

Мальок присідає на лавку.

Гра закінчується, хлопці починають розходитись. Біта іде повз дівчат і дивиться на Катю. Катя відводить очі на землю.

EXT. НА ЛАВОЧЦІ.

ВІКА: Катя, ти не прикидаєш собі, як мене пре баскетбол.

КАТЯ: А може пацани, які в нього грають?

ВІКА: Ну, і пацани теж. А ти, взагалі тупиш по повній програмі.

КАТЯ: Ти про що?

ВІКА: Катя, треба бути тупою або сліпою, щоб не бачити, як Біта стріляє на тебе після кожного забитого ним м’яча. Тобі так везе. От на мене б так дивився.

КАТЯ: Та ну нехай стрліяє, моє серце не так легко пробити.

EXT. КОЛЕДЖ. ДЕНЬ. 11:55 Загальний план інституту, де ходить дуже багато студентів. Між ними різношерстий народ, вони всі займаються своїми справами: хто іде, хто свариться, хто біжить за викладачами. Між ними іде Мальок.

Довгий коридор, по якому на камеру іде хлопець з рюкзаком, а в другій руці тримає біля вуха телефон. Це Мальок. Він худорлявий, класично одітий, сорочка защебнута на всі ґудзики.

За ним, ми примічаємо, як хтось (в розфокусі) швидко приближається.

5.

Коли вони вже зовсім близько, то хлопець, який біжить позаду Малька, виявляється Бітою. Біта, майже на льоту, вибиває з рук Малька моб. телефон. Телефон падає на підлогу. Мальок зупиняється і без слів дивиться в слід Біті, який схопив мобільний Малька і побіг далі. В очах Малька закручуються сльози, але він з надзвичайною силою стримує їх.

INT. АУДИТОРІЯ.

На парті сидить Біта. Навколо нього його друзі. Біта розмовляє по телефону Малька.

БІТА: Алло, алло! Щоб тебе... Кредит закінчився! ДЕН: Одним словом, гороскоп в Малька на сьогодні, взагалі ніякий.

Всі просто зриваються сміхом. До аудиторії заходить Мальок.

Біта віддаючи телефон Мальку:

БІТА: Мальок! Мальо-ок!

Мальок подає вигляд, що не чує, хоча жестами дуже видає себе, що йому дуже потрібно якимось чином забрати назад свій телефон, але попросити його, у Малька не вистачило б сили. Мальок хоч був слабким, але дух в ньому сидів дуже сильний і гордий.

Біта звертається до Малька, вдаючи перед усіма, що він просто прикалується.

БІТА: Ти ж не сердишся, правда? Я ж не нарошно. (Сміється).

Катя спостерігає все дуже уважно, але робить це з дуже великою обережністю, щоб Біта не зауважив її уваги і не став ще більше привселюдно знущатися над Мальком, показуючи, який він крутий.

Біта тягне руку, щоб віддати Мальку телефон. При передачі телефону, Біта спеціально випускає його з рук. Телефон з грюком падає і від нього відлітає батарея, залітаючи десь під парту. Мальок нахиляється підняти, як тут створюється шум і до аудиторії входить викладач історії – професор історичних наук.

6.

Всі сідають на місця. Професор - середнього росту, з невеличкою рудою бородою, яка акуратно поєднана з вусами, класично одітий в коричневий вельветовий піджак і блакитну сорочку, як всі історики. Професор, читаючи лекцію, ходить взад-вперед.

На дошці намальована часова лінія з датами. Головною датою позначено час прийняття християнства в Київській Русі.

ПРОФЕСОР: Отже, друзі, що ми знаємо про вірування в Древній Русі? До прийняття християнства князем Володимиром, віра в Древній Русі була язичницькою. Люди поклонялись сонцю, воді і всім земним стихіям, яких уособлювали в образах богів.

Панорама по обличчях студентів. Хто слухає лекцію, хто пише конспект. Один студент слухає плеєр, а дві студентки гортають жіночий журнал.

ПРОФЕСОР: Головним святом древніх слов’ян було літне сонцестояння. Святкували його з 23 на 24 червня. Після чого день починав скорочуватися, а ніч збільшуватися. Ця ніч була межею, на якій пересікався світ живих і мертвих. Саме в цей час древні слов’яни приносили жертви богам, щоб вони були прихильними до них. Верховним богом був – Перун.

Штори в аудиторії почали закриватися і включився слайдопроектор. На екрані з’явився перший слайд.

ПРОФЕСОР: Його жертовник ніколи не був порожнім. Данину Перуну давали у вигляді плодів дерев, домашніх тварин і людських жертв, яких приносили на найвищу гору, де стояв його ідол.

З’явився слайд принесеної в жертву людини. Інші приклади жертв.

За партою сидить студентка, яка з великим захопленням, чуть не з відкритим ротом слухає професора.

7.

Бачимо, як внизу ззаду, до її ніг тягнеться тінь руки (супроводжується страшним звуками, які з зближенням руки з ногами зменшуються).

ПРОФЕСОР: Ідола оббризкували жертовною кров’ю, так виявляючи свою покору і страх. Самі жертви після цього спалювали.

Рука різко ловить дівчину за ногу внизу біля стопи(різкий, сильний звук). Аудиторія наскрізь пронизується різким криком перестрашеної студентки. А за ним зрив сміху майже всіх задніх парт. Це Ден, який сидить позаду цієї дівчини, просто вирішив пожартувати над відмінницею, знаючи її адекватну реакцію. Професор глибоко вдихнув і поміняв слайд, на якому з’явилось зображення ідола Перуна.

ПРОФЕСОР: Ось так виглядав ідол Перуна.

Професор багатозначно провів поглядом по аудиторії.

МАЛЬОК: Професор, скажіть будь ласка, а чи насправді існує такий ідол, чи це тільки міф?

Професор подивився на Малька і в його м’якому погляді можна було прочитати радість.

ПРОФЕСОР: Ідол Перуна зберігався в міському історичному музеї.

Професор ставить наступний слайд. На слайді зображення чоловіка, який тримає ідол в руці.

ПРОФЕСОР: Але під час другої світової війни, працівники музею сховали найцінніші експонати, включаючи і цей, в підземних катакомбах нашого міста, щоб вони не дістались фашистам.

Наїзд на фото. Грає дуже страшна, наростаюча музика.

8.

ПРОФЕСОР: Фашисти дізнались про це і довго допитували зберігачів, але ті так нічого і не сказали, не видали таємниці. Так і до сьогоднішнього дня ніхто не знає точне місце схованки. Після війни було багато бажаючих знайти експонати, але всі вони губились в лабіринтах катакомб.

Наїзд на фото. Грає дуже страшна, наростаюча музика.

На дуже детальному плані ідола музика різко затихає і 2 секунди мертва тиша. Але цю тишу зриває різкий потужний стук, який далі супроводжується дзвінким сипанням скла.

Професор робить паузу і розуміє, що це протяг. Увага всіх студентів переходить на вікно. Студенти трошки злякані. Тільки Мальок стоїть, як вкопаний і дивиться на фото ідола. Дві студентки піднімають руку, щоб піти позбирати скло. Професор жестом голови дозволяє їм і продовжує.

ПРОФЕСОР: Всі ходи залили бетоном і поставили грати. Але я вірю, що ви, як майбутні археологи, колись спуститесь в замуровані штольні і знайдете ідол Перуна. Це буде неабияким вкладом в українську історію. Так про вас може почути весь світ.

Лунає дзвінок.

ПРОФЕСОР: Що ж, не смію вас більше затримувати. Ледь не забув! Завтра, в коридорі, буде вивішено список групи студентів, котрі першими поїдуть на практику. Наша кафедра розпочинає дослідження жертовника язичницьких богів і скоро ми поїдемо на його розкопки.

БІТА: А що, ви вже встигли щось закопати? (Сміх).

9.

Професор зауважує, що запізнюється. Він дивиться на годинник і роблячи на обличчі ввічливу посмішку, упаковує слайди в коробку. Професор бере під паху конспекти і віддаляється. Мальок дивиться вслід і повертається до одногрупників, які возилися з розбитим склом.

INT. КОРИДОР КОЛЕДЖУ. ДЕНЬ.

На стінку рука прибиває список студентів, які їдуть на розкопки. Біля дошки стоїть Мальок і Катя.

КАТЯ: Мальок, ми попали в одну групу, поїдем разом на розкопки.

До Малька і Каті підходить Біта.

БІТА: Кого я бачу, Ромео і Джульєта.

Катя закочує очі роблячи жест.

КАТЯ: О, Біта, як мені надоїли твої штучки!

БІТА: Х-у-у... Дістав цей інститут, така погода пропадає, так хочеться десь на природу, шашличків поїсти.

Біта дивиться в список і бачить там своє прізвище.

БІТА: Сонце, а ми з тобою разом в одній групі. Ти прикинь: розкопки, природа, ти я – романтика. (Жартує, роблячи мрійливе обличчя). Хто з нами ще поїде?

Біта нахиляється до списку.

EXT. ДВІР КОЛЕДЖУ. ДЕНЬ.

Біта розмахує руками.

10.

БІТА: Та хоть на лижах нехай їде. Я з цим придурком нікуди не поїду. (Кричить, звертаючись до компанії, вказуючи вказівним і середнім пальцями на Малька). Навіть не думай, Катя, нехай чим хоче тим і добирається. Якого моржового він взагалі з нами туди їде. Одні проблеми з цим дохляком будуть. Іди лижі собі купляй, мудак.

В кадрі Катя, Вікі, Ден, Біта і Мальок. Камера на нижній точці. Актори стоять колом всі в кадрі і в фокусі. Вид знизу.

МАЛЬОК: Біта, ти завжди зриваєшся на мені. Що я тобі зробив?

Катя не витримує і вступається за Малька.

КАТЯ: Або їдемо всі разом, або кожен добирається, як може і хоче. (Дивиться на Біту)

БІТА: Ок, ок, де збираємось?

НАТ. СПАЛЬНИЙ РАЙОН.

Крупний план Каті (профіль). Вона звонить по телефону, в трубці гудок. Трубку піднімає задиханий голос в трубці.

МАЛЬОК: Я вже поряд...

Від’їзд з крупного плану на середній. Катя сидить на задньому сидінні автомобіля, біля неї Вікі. В автомобілі за кермом сидить Ден, збоку Біта.

БІТА: Скільки його можна чекати!

(Перефокус з повернутого до Каті Біти на Малька). Мальок вибігає із-за будинку, в метрах 25 від машини. На спині у нього здоровенний рюкзак. Він біжить з ним і перечіпається, ледь не падає. В машині хіхікання.

Ден розгортає жувальну гумку і кладе до рота.

11.

ДЕН: (посміхається) О, о! Наш скаут біжить.

Мальок підбігає ближче. На поясі у нього всякі туристичні прибамбаси, весь захеканий.

БІТА: Ти що, на війну зібрався?

Ден повертається з єхидною посмішкою до Біти. На, що той посміхається собі в кулак.

Мальок закриває багажник і сідає в машину. Мальок закриває задні двері з середини. Біля нього сидить Катя. Вона відсувається вліво.(Грає ритмічна музика). Машина виїжджає з кадру.

EXT. ДОРОГА. ДЕНЬ.

Ритмічна музика. (по камері нижня точка).

На горизонті з’являється машина. Камера опускається до нижньої точки і ми бачимо опалі листочки, які нерухомо лежать на дорозі. Різко віє якийсь дивний вітерець і підносить листочки в повітря. Камера підловлює один листочок, він падає знову на асфальт і його переїжджає колесо машини наших героїв. Вид машини ззаду з нижньої точки. Машина летить на шаленій швидкості. Біта звертається до Дена, показуючи карту.

БІТА: Ден, тобі потрібно буде звернути тут, а потім тут.

МАЛЬОК: (звертається до Дена) Ден можеш трохи повільніше, а то можем і не попасти на розкопки?

Ден повертається до Малька.

БІТА: Тебе ніхто не питає, сиди собі і дуй в дві дирки, а то в багажнику поїдеш. Ден, добав газу.

Ден, повернутий до Каті і Малька, інколи поглядає на дорогу.

КАТЯ: Ден, справді, скинь трохи швидкість.

12.

ДЕН: Ну раз вже така красуня просить, то як відмовити.

Ден повертає погляд на дорогу і через секунду в лобове скло на великій швидкості і з сильним звуком б’ється ворона. Всі кричать і Ден теж. Він вирулює вправо, машину розвертає і вона опиняється на зустрічній смузі і у неї чуть не врізається зустрічна машина, яка на швидкості пролітає попри них, ледве не зачепивши. Машина різко гальмує. Слід від гальмів. У Дена трусяться коліна.

ВІКА: Звідки вона взялася на фіг?

БІТА: Оце висадила дура.

Ден виходить витирає кров з скла, викидає ганчірку на узбіччя, сідає в машину, заводить мотор, рушає і їде.

Камера переходить з машини на ганчірку на обочині (Наїзд на кров на ганчірці).

Крупний план педалі. На неї давить нога Дена. Грає музика.

Загальний план машини ззаду, яка зі свистом зривається з місця.

EXT. АСФАЛЬТОВАНА ДОРОГА В ЛІСІ. ПОХМУРИЙ ДЕНЬ. РАНОК.

Заїжджають в ліс. Поворот. Під’їзд до тупика. Машина повільно котиться вперед. Біта дивиться карту.

БІТА: Здається тут.

ВІКА: Біта, ти нічого не плутаєш? Тут так моторошно якось? Бр-р-р-р (трясе всім тілом).

ДЕН: Нормально, нормально, це так вам здається тому, що це місце вам не знайоме.

Приїхавши на місце, вони не виходять, а сидять в машині. Опускаються всі вікна, крім заднього, через яке видно профіль Каті.

ДЕН: Ну і де наш дорогий професор?

13.

У руці у Дена повна пляшка з соком. Він вставляє трубочку.

БІТА: А може його взагалі не буде? Розвів нас, ми приїхали, а він на пляжі пивко потягує.

Камера плавно їде до пляшки з соком з трубочкою, в якій зменшується рівень соку. За цим крупний план Малька і Вікі на задньому сидінні. Вікі чує якийсь звук позаду і обережно повертається, але нічого не бачить. Атмосфера розряджається і раптом по склу б’ють долоні. Мальок шугається. Це професор (ефект зі звуком).

ПРОФЕСОР: Вибачте, будь ласка, за моє запізнення, ледве добрався. Ну що, друзі, забираємо всі речі і вперед?

БІТА: Стоп, стоп, а ми що, ще не приїхали?

ПРОФЕСОР: Приїхати, то приїхали але, ще не прийшли. Далі підемо пішки. Там поставим табір.

БІТА: Та я вас прошу. Яка різниця де рити.

Мальок помахав головою на слова Біти.

КАТЯ: (оглядаючись навколо) Прикольно тут, таке чисте повітря (потягується).

Всі закинули сумки і рюкзаки на плечі і, сходячи з асфальтованої стежечки, вирушили пішки. Ідуть лісом. Професор зупиняється, розкриває якийсь папірець, дивиться на нього, потім оглядається навколо, складає папірець, ховає в кишеню.

Професор дивиться на горбик, схожий на капище. (FLASH) Жерці приносять жертви ідолу.

ПРОФЕСОР: Все прийшли, тут і зупинимося.

14.

EXT. ЛІСОВА ГАЛЯВИНА. ДЕНЬ.

Вони зупинилися на лісовій галявині.

КАТЯ: І все? Це тут? А я розмріялась, думала у нас справжня експедиція буде, будем ходити, шукати, блукати ...

Професор знімає окуляри. Виймає хустинку і витирає скло.

ПРОФЕСОР: Скучила за гострими почуттями? Не переживай, я тобі їх гарантую. Розбиваємо табір.

Розбита сітка для розкопок. Вікі риється в траншеї. Катя робить замальовки. Професор сидить за столом біля палаток і щось пише, обкладений книжками.

ВІКА: Знайшла, знайшла!!!

Вікі акуратно пензликом струшує землю з якогось предмета, який ледь показався з землі. Всі збіглися подивитись, що знайшла Вікі. Мальок фотографує місце знахідки. Все більше і більше стає видно блискучий предмет.

КАТЯ: Обережно! Обережно!

Катя дістає предмет з піску. Виявляється це порожня пляшка з-під горілки. Всі просто качаються по землі зо сміху.

БІТА: Так, ну відзначити цю подію треба по-любому. Ден, дуй в ліс за дровами, розведемо вогонь.

Ден з недовольним обличчям:

ДЕН: Я?! Біта, а то не я там уже так біжу, що аж падаю?

Біта подивився на нього сердитими очима.

Недовольний Ден іде лісом, пробираючи палкою перед собою хащі.

ДЕН: (бурчить про себе) Ні фіга собі. Я що посильний вам.

15.

Ден іде по виритій траншеї, і раптом кидає погляд в сторону і ненароком щось зауважує. Серед лісу стоїть якась бетонна конструкція, яка майже вросла в землю.

ДЕН: Йо-майо!

В кадрі ноги всієї компанії, камера піднімається до обличчя.

КАТЯ: Ден. Ще далеко?

Ден показує пальцем.

ДЕН: Он там.

Вони підходять до входу.

EXT. БІЛЯ ВХОДУ В ДОТ. ВЕЧІР

Стало видно залізні, іржаві грати, які своїм виглядом нагадували про міць металу, а залізний навісний замок, покритий на половину мохом, виглядав так, ніби провисів на цих гратах як мінімум 100 років.

Біта побачив грати.

БІТА: О, оу!

КАТЯ: Це підземелля, про яке говорив професор. Нічого собі, оце напоролись. Може якраз тут захований ідол Перуна! Я зараз покличу професора!

БІТА: Ти що, здуріла.

Ловить Катю за руку.

БІТА: Якщо професор дізнається, то ми туди вєрняк не попадем. Короче тихо! Зараз зламаєм грати і самі заліземо туди.

Біта бере в руки замок, який висить на гратах, уважно обдивляється його і випускає з рук. Замок знову вдарився об грати.

16.

БІТА: От засада! Звідки він тут, фіг його знає?

ДЕН: І як тоді залізти?

Біта з розмаху б’є по гратах і проводить рукою по обличчі ніби витираючи піт. Біта починає збивати ногою замок на гратах, але замок навіть і не думає піддаватися. Дівчата і Мальок стояли і трішки розчарованими очима дивились на старання Біти і Дена збити замок. Але в погляді Малька можна було прочитати, що він хотів виждати час, поки всі втратять надію попасти в підземелля.

ДЕН: Його реально треба чимось конкретним розкрамсати, каменем може якимось, а?

Біта дивиться на землю і піднімає камінь, і зразу зі злостю і бажанням показати Каті своє лідерство і силу, починає крамсати замок. Камінь розколюється.

БІТА: Офігеть, от падло якесь поставило!

Біта захекався і став важко дихати.

МАЛЬОК: Німці ще напевно ставили.

БІТА: Які німці в задницю... ідіот. Краще поміг би, ніж тявкати там. Я ж вам говорив, що третю дівчину взяли з собою.

Біта пробує розхитати грати. Вони піддається, але ті декілька сантиметрів, на які він розхитав її, нічого їм не дали.

МАЛЬОК: Та ну, перестань, Біта, тут сила не допоможе.

Цією фразою, кинутою просто жартома, щоб якось бути в центрі подій, Мальок попав з неймовірною точністю в десятку. Біта був принижений перед всіма, а найбільше перед Катею. Біта підходить майже в упор до Малька.

17.

БІТА: Слухай, гормон ти очкастий, ще одне слово, і я тобі таких бамбулєй випишу, що ти цей замок зубами виб’єш, ФЕРШТЕЙН?!!

МАЛЬОК: Послухай. Я знаю як відкрити замок.

Катя з Вікі подивились з здивуванням на Малька і очима переглянулись між собою.

ДЕН: Ну і як?

МАЛЬОК: У тебе в машині є акумуляторна кислота?

ДЕН: Ну, і....?

БІТА: Яка кислота, Ден, кого ти слухаєш? Може тобі ще радіоактивні відходи привезти? (Зривається з Деном сміхом). Оце видав, хімік блін алхімік. (через сміх)

МАЛЬОК: Принеси мені кислоту і завтра з ранку ми будем в середині.

Всі на хвильку задумались.

ДЕН: Ну дивись, Мальок, якщо не замутиш...

Ден встає і йде.

EXT. БІЛЯ ВХОДУ В ДОТ. НІЧ.

Стоять розбиті три палатки. Трошки далі горить вогонь, а біля нього навколо сидять всі.

Мальок наливає з пляшки кислоту в замок. Крупний план замка з якого іде легенький димок.

Професор тримає в лівій руці яблуко, а в правій ніж, яким зрізає дольки яблука і акуратно кладе їх до рота. Прожовуючи його, питає.

18.

ПРОФЕСОР: Ну що, день був вдалий?

ВІКА: Ми сьогодні...

БІТА: (Перебиває Віку) Не ми... Сьогодні у нас Вікі відзначилась. Вона знайшла цінний для історії експонат.

Професор насторожено дивиться то на Катю, то на Біту. Зводить брови.

ПРОФЕСОР: М-м...?!?

Вікі штовхає Біту.

ВІКА: Ну, Біта...

Біта дістає пляшку з-під горілки і показує професору. Всі хіхікають.

ПРОФЕСОР: Це все? (Сміється) Справді? Сподіваюсь вам завтра більше пощастить.

Складає ніж і ховає його в кишеню.

ПРОФЕСОР: А зараз всім добраніч.

Професор іде спати.

Біта витягує з грані спечену картоплю. Вона обпікає йому руки. Він кидає її на землю. Катя і Вікі сміються. Біта піднімає з землі картоплю, розломлює її і дує на неї.

БІТА: До речі, дєвахи, а ви чули, що професор розповідав про цю штольню?

КАТЯ: Ні, а що ?

Біта їсть картоплю, вимащуючи сажею край рота.

19.

БІТА: Він казав, що в цій штольні пропало безвісті багато людей і тут повсюди бродять їхні душі?

Доїдає картоплю і йде геть.

ВІКА: Який ти хворий, Біта, на ніч нам таке говориш. Ти ж знаєш, як я цього боюсь?

КАТЯ: Вікі, кого ти слухаєш? Вони нарошно тобі на нервах грають.

ВІКА: Все, Катька, (дрижить зі страху) я тепер не засну. Придурок, знав коли говорити.

Після цих слів Біта закриває намет. Всі розходяться по наметах, а Мальок розстелює собі спальний мішок біля вогню, підкидуючи в нього ще два поліна.

Ніч. Місячне сяйво. Гудить вітер в деревах. Всі сплять. Мальок теж заснув. Вогонь загас, тільки ледве червоніють вуглики. Із лісу щось дивиться на Малька, освіченого місячним сяйвом. Чути чиєсь важке дихання. Камера іде на Малька. Наїзд на Малька. Чиясь рука залишає записку біля Малька.

EXT. В ЛІСІ, БІЛЯ ЛАГЕРА. ТУМАННИЙ РАНОК.

Різко просинається Мальок, весь в поту. Він встає, потягується і підходить до вогнища.

Всі інші вже встали, сидять біля вогню і розливають каву. Вікі зачісується, наводить марафет, тре руками очі від сну. Катя отримує від Дена в руки чайник з кип’ятком і заливає його в горнятко з кавою.

КАТЯ: Щось наш професор довго спить. Запроси його на каву.

Мальок заглядає в намет професора. І мовчить.

КАТЯ: Ну що там? Не мовчи!

Мальок мовчить. Катя підходить до нього. За нею всі інші.

20.

МАЛЬОК: Його тут немає!

БІТА: Речі його на місці, а професором навіть не пахне.

Біта на декілька секунд задумався і зірвався з місця. Він побіг до штольні, а всі за ним.

Вид Біти ззаду. Він присів біля входу в дот.

Всі підходять до гратів і зауважують, що замок, наполовину роз’їдений, лежить на землі.

БІТА: Як він міг так, без нас піти в середину? Звідки він дізнався?

Біта всіх оглядає. Всі стоять і потискають плечима.

Вікі нервово тре руками по зовнішніших сторонах джинсів, ніби витираючи їх. Кидаючи різкі погляди на всіх.

ВІКА: А чого ти на мене так дивишся? Я нічого нікому не казала.

КАТЯ: І, що тепер робити будем?

ВІКІ: Вип’єм каву, почекаєм, може він повернеться?

Біта дивиться на розбитий замок, який лежить на землі, тримаючи в роті стебельце трави.

КАТЯ: Боюся я, що наш професор знає набагато більше, ніж ми думали.

Біта різко викидає стебельце в сторону замка.

БІТА: Так, ніякої кави, збираєм речі, треба йти за ним.

INT. В ПІДЗЕМЕЛЛІ.

Всі з рюкзаками і сумками. Біта відкриває грати і залазить перший. Проходить декілька секунд.

БІТА: Все о.к.! Давайте сюди!

21.

За Бітою поліз Ден. А за ним Катя, Віка і Мальок. Пускаються на другий рівень.

ДЕН: Клас, тут круто! Правда сиро якось.

БІТА: О! Так тут можна спуститись ще нижче.

КАТЯ: Ого! Тут так темно!

ВІКІ: (трохи злякано) Ой! А давайте далі не підем.

БІТА: Та не кумарь Вікі, все під контролем, я зараз полізу і проб’ю що там внизу внизу.

Біта спускається вниз. Видно, як бігає його ліхтарик.

БІТА: Та тут ціле царство! Вау!!!

ДЕН: Вікі, чула? Царство темряви і страху. А-а-а!

Старається нагнати на Віку і Катю страх.

ДЕН: Дами вперед.

І пропонує першій злазити Каті.

КАТЯ: Я бачу геройство і безстрашність тепер не в моді між пацанами. Прийдется нам, дівкам, розрулювати. Біта, я спускаюсь, лови, якщо зірвусь. (Сміється).

ВІКІ: (з обережністю) Ну як? Професора не видно?

КАТЯ: Вікі, я тут себе ледве бачу, не те що професора.

22.

МАЛЬОК: Вікі, твоя черга, я тобі зверху підсвічу.

Злазить Вікі, а за нею і Мальок. Всіх переповнюють емоції. Зупиняються біля ями.

ДЕН: Ні фіга собі!

Біта злазить і обдивляється. Злазять Катя і Віка.

ВІКІ: А-а-а! А-а-а!

Всі направляють ліхтарі на Віку, яка зачепилась штанами за щаблину.

Вікі притискається до драбини і зажмурює очі.

ВІКА: Мене щось хапануло, а-а!

КАТЯ: Та не кричи! Ти просто зачепилась штанами.

Вікі відкриває очі, дивиться вниз собі на ноги.

ВІКА: Точно?!

КАТЯ: Точно! Ти така шугана.

Вікі продовжує спускатись вниз.

ВІКА: Фу-у...

Всі вже внизу.

ДЕН: Оце точку відрили, нє?

КАТЯ: Біта, в яку нам сторону, як думаєш?

Біта посвітив ліхтариком по проходах.

БІТА: Давайте сюди.

23.

INT. В ПІДЗЕМЕЛЛІ.

Під час цієї розмови Біта витягнув олівець і аркуш паперу, який припер до стіни і почав щось малювати.

КАТЯ: Шо, пейзажик вирішив намутити?

Всі сміються.

БІТА: Ні, я хочу по ходу нашого руху накреслити карту тунелів, щоб не заблукати.

ДЕН: Чувак, ну ти погнав, та тут заблукати нереал. Думаєш дорогу не запам’ятаєм, т-с-с-с.

КАТЯ: Це правильно, хто його знає, які тут ходи, а так будем впевнені.

БІТА: Так, давайте тільки не розбігайтесь.

Всі ідуть далі, а Мальок на поворотах ставить крейдою мітки.

ВІКА: А мітки на фіга ставити, Мальок?

МАЛЬОК: А це так, для страховки.

ВІКІ: Так Біта карту малює.

МАЛЬОК: Карту в такій темноті і загубити не важко.

І говорить це так, ніби натякаючи на це. Віка подивилась на нього і у неї в душі закралась якась маленька тривога.

ВІКА: (з підозрою) Правильно, правильно. Всяке може трапитись...

24.

КАТЯ: Все таки дивна у професора поведінка, мені аж якось не по собі.

БІТА: Та нікуди він не дінеться від нас.

ДЕН: Але він - козел, як не крути. Кинути так нас і порулити самому нічого не сказавши...

КАТЯ: Думаю, ціллю професора були далеко не розкопки. Він шукає ідол Перуна.

ВІКА: А ми тоді йому для чого ?

КАТЯ: Ми так, для прикриття.

Йдуть далі розглядаючи фактуру стін. Біта дістає з свого рюкзака баночки з пивом і дає Дену, Каті і Віці.

МАЛЬОК: Я не буду.

БІТА: А хто тобі дає, от губу розкатав.

Відкриває баночку. Чути звук п-с-ск. Ще одна банка в іншому ракурсі.

БІТА: Пиво п’ють тільки дорослі чєли. А у тебе, що молочко уже закінчилось?

Всі сміються.

КАТЯ: А може ми перші знайдемо ідол Перуна?

БІТА: Ну, якщо професор не заливав, то можливо.

Випиває з баночки, а звідти забагато виливається і обливає його. Біта різко відхиляє банку від рота і витирається.

25.

ДЕН: Та тут реально цілий лабіринт. Хто його цікаво намутив?

Водять ліхтариками по стінах.

БІТА: Такі тунелі вириті під усім Києвом під час війни.

Мальок ставить хрестик на стіні.

БІТА: Деякі з них ведуть на другий кінець міста і точної карти цих тунелів немає.

Ден витягує з сумки два балончика для графіті і починає розмальовувати стіни.

ВІКА: Ден, ти що теж хрестики ставити будеш?

Катя і Вікі посміхаються.

INT. В ПІДЗЕМЕЛЛІ.

Тут ми створюєм ефект: ніби хтось на шаленій швидкості летить по лабіринтах до них, і будем ці кадри вставляти декілька разів під час того, як вони ідуть і розмовляють.

КАТЯ: Прикидаєте, які ми круті чєли. До нас тут реально, ще солдати в 43-му ходили.

Ліхтарі бігають по стінах освічуючи ребристу поверхню стін.

ВІКА: А хто тепер тут хазяїн?

Мальок ставить хрестик на стіні.

Вони підходять до розвилки, повертають направо, Біта приставив карту до стінки і намалював на ній поворот і завернув за нього. Зразу після цього Мальок зробив мітку на стіні і побіг доганяти всіх.

БІТА: Міська влада. Вона і грати поставила, щоб такі буратіни, як ми, сюди не лазили.

26.

ДЕН: І всі хто сюди заходив, назад не повернулися, ха-ха.

ВІКА: А не пішов би ти Ден... З такими розкладами, хворий блін на голову, чесно.

ВСТАВКА ЕФЕКТУ.(Суб’єктивна камера бігає то тунелю, центрафер).

Ідуть дальше. Катя зупиняє свій погляд на Біті і заглядає йому в очі.

КАТЯ: Біта, звідки ти це все знаєш?

Біта повертається до Каті, руки тримає в кишенях і йде спиною вперед, дивлячись на Катю.

БІТА: Ні фіга собі. Я бачу, Катьок, я нарешті по-серйозному привернув твою увагу?

Катя, промовчавши, подивилась на стінку тунелю, розтягнула штучну посмішку на обличчі і обігнала Біту, ледь його зачепивши.

ВСТАВКА ЕФЕКТУ.(Суб’єктивна камера бігає то тунелю, центрафер).

Вони знову підійшли до розвилки. Вони зібрались вирушити далі. Раптом почувся якийсь сильний гул, від якого пішла аж вібрація по стінах. Темний коридор.

ВСТАВКА ЕФЕКТУ.(Суб’єктивна камера бігає то тунелю, цейтрафер).

БІТА: Вирубіть світло, швидше!

ВІКА: Що? Для чого?

БІТА: Вирубай !!!

27.

Всі виключають світло і завмирають. Прислухаються. Всі відчувають, як біля них пролітає щось схоже на вітер, але вітром це назвати важко.(Звуком продемонструвати, що вітер аж свистить.) Тут Катя з страху різко включає ліхтар і прямо в 20 см. від її обличчя на великій швидкості летить брудна клейонка і обліплює обличчя.(Все показуємо Катиними очами.) Катя кидає ліхтар і кричить. Ліхтарик падає і розбивається. З переляку ніхто зразу і не розібрав, що це клейонка і всі сильно настрашились.

Катя зриває клейонку з обличчя. Вона сиділа бліда припершись до стінки і не могла промовити ані слова. Всі розуміють, що це була лише клейонка, і розслабляються.

Біта світить своїм ліхтариком на клейонку.

БІТА: Катьок, дивись. Це клейонка. Вона на вітрі просто...

Показує їй клейонку на світлі.

МАЛЬОК: (весь переляканий) Який вітер, Біта, ми ж фіг його знає скільки метрів під землею.

ДЕН: Ого, Біта, ти чув?

БІТА: Затявкав з страху. Видно, вже штанці мокрі, так? Клійоночки шугнувся, фізику він знає, блін. Для важкодоганяючих повторюю: в підземних тонелях постійно гуляють протяги, і це повністю нормально. А ви як діти.

Мальок опущений.

INT. В ПІДЗЕМЕЛЛІ.

Тут вони випадково заходять в кімнату, яка мала досить великі розміри. Обсвічують її ліхтариками.

ДЕН: Ні фіга собі кімнатка.

Біта мацає стіну і знаходить двохполюсний вимикач. В кімнаті загорається лампочка.

КАТЯ: Вау! Не вірю своїм очам!

28.

БІТА: А то! Ну що вам подобається обстановочка, а "девченкі-короткіє юпченкі".

Ден стає по середині, крутиться з розкинутими руками.

ДЕН: Таке не кожен день побачиш! Просто супер!

Вікі похитала головою.

ВІКА: Ага.

Звучить рокова музика. Катя розпаковує свій рюкзак, а Вікі розстеляє на підлогу куртку і присідає. Біта докачує насосом свій баскетбольний м’яч, який постійно носить з собою в рюкзаку. Мальок присідає на землю неподалік від Вікі. Біта і Ден розпасовують м’яч і починається драйв. Корзиною для м’яча їм служить страховочне кільце на драбині.

ВІКІ: От крейзі піпл.

Весела музика зникає і з’являється тривожна музика. Віка починає припудрювати своє обличчя з пудрениці, яку тільки, що витягнула з своєї косметички. Раптом в дзеркалі пудрениці промайнув силует. Віка з страхом повернулася назад, але там нікого не було.

Мальок, що сидів на землі, провів ліхтарем по стіні і запримітив якийсь дивний знак, написаний червоним на стіні. Він піднімається і починає ретельно його оглядати. Проводить по ньому пальцем і бачить, що це, можливо, чиясь кров.

МАЛЬОК: Кров?

Він замальовує цей знак.

Карта лежить на камінчику в шкіряному чохлі.

Біта і Ден з тупотом пробігають біля Вікі, злегка її зачепивши і піднімають велику пилюку.

ВІКІ: Може полегше, кабани?!

Але через декілька секунд якась сила починає хитати пляшкою. Кришка розкручується. Пляшка перевертається і з неї починає витікати вода.

29.

Біля води промайнула нога Біти. Хлопці грають в м’яча.

Вода тече все ближче до карти, затікає в чохол і через нього витікає з другої сторони, розмиваючи знаки і букви на ній.

Макс стояв біля стіни, мов вкопаний. Він знайшов якийсь магічний знак. Раптом Мальку в голову попадає м’яч.

ДЕН: Оу єс. Трьохочковий!!! Біта Красава.

Ден підхоплює м’яч і викручуючись від Біти, кидає м’яч в кільце і попадає в лампочку. Лампочка розбивається.

ВІКІ: Просто чудово, Ден! Прекрасно, пограли, у тебе постійно руки сверблять.

ДЕН: Вікі, тобі це не догнати, я перший раз граю в баскетбол під землею, реально. Охренеть!

Катя ввімкнула ліхтарик і дивиться в сторону, махає головою (тіпа безбаш.)

INT. ПІДЗЕМЕЛЛЯ.

Включені два ліхтаря. Всі сидять кругом і їдять бутерброди, п’ють пиво, а Ден забиває косяк.

КАТЯ: Ми стільки пройшли уже, а ні професора, ні ідола.

ВІКА: А може з ним щось сталося?

БІТА: Сталося? (повторяє) Сталося! А не фіг самому по штольнях лазити.

КАТЯ: Дивно це все якось, і місце, це якесь моторошне. Тут навіть якось пахне страшно.

30.

ДЕН: Та ну збийся, Катя, подумаєш клійонка якась пролетіла, грузишся із-за фігні реально.

МАЛЬОК: А якщо це не просто клейонка?

БІТА: (Насміхається) Ой. Починається.

Біта прикалується і робить страшні рухи руками. Ден підпалює косяк, і робить першу затяжку.

БІТА: У-у-у. Сміх.

МАЛЬОК: А якщо дійсно тут щось водиться?

Каті і Віці стало моторошно і вони аж скривили обличчя.

Хтось через якусь щілину дивиться на них. (Суб’єкт. камера).

ДЕН: Так, Мальок, не висаджуй нам дєвок і не кайфолом тусу, О.К.?

Катя пересікається поглядом з Мальком і не хоче показати, що вона прикалується з нього, як всі, але трішки сміється з загальної ситуації. Тягу робить Вікі і передає Каті, вона теж вдихає.

Біта робить тягу, затримує дихання, видихає дим.

БІТА: Зараз я вам розкажу страшну історію... що аж шуба завернеться.

ДЕН: Що?

Ден зривається сміхом, а за ним Віка і Катя.

Біта чекає доки всі досміються.

БІТА: Так от. Ми зараз заблукаємо і не зможем звідсіля вибратись. І шукати нас ніхто не буде, бо ніхто крім нас і професора не знає в якому ми місці.

31.

У всіх з облич пропала посмішка.

ВІКА: Іди лікуйся, ненормальний! Не говори так більше! Бо ще накаркаєш!

БІТА: Дурне! Як я можу це накаркати, якщо я зараз тут, з вами.

Катя злякано подивилась на Біту.

БІТА: Оце ви висадились! У-У-У!!!

Катя покивала головою (тіпа, ну ти даєш). І приклала свій вказівний палець до скроні.

ВІКА: Біта якщо з нами щось станеться, ти будеш в цьому винен, зрозумів?

КАТЯ: Хоча я і не дуже вірю в такі речі, але зараз краще про таке не говорити.

Всі сидять дуже серйозні.

БІТА: Ну, як я вам історію забабахав у-у-у. Ай ем зе бест!

МАЛЬОК: Це не реально.

КАТЯ: Що не реально?

МАЛЬОК: Не реально тут заблукати. Я на кожному повороті розставив мітки.

Всі сиділи ніякі. Віка сиділа перестрашена.

КАТЯ: А може професор і не заходив в штольню?

ВІКА: Катя я пропоную, щоб ми вийшли звідси і дочекались професора зверху, бо мені, якщо чесно, то вже набридло тут лазити.

32.

БІТА: Ні, ні, ні! Ми повинні йти далі! Бути тут і повернутись без нічого, нас не зрозуміють. Якщо ми знайдемо ідол Перуна нам просто будуть забезпечені червоні дипломи і слава. А професор, я впевнений, пішов вперед, щоб не наражати нас на можливі труднощі. Ми його там зустрінем. Я іду тільки вперед.

ДЕН: Ого! Ні фіга собі чєл видав! Оце курнув штріх.

КАТЯ: Я думаю, Біта правий, ми повинні знайти ідол Перуна.

БІТА: Тоді зриваємось.

INT. ПІДЗЕМЕЛЛЯ.

Всі починають збиратись. Вікі з великим незадоволенням закинула рюкзак на спину.

КАТЯ: Біта, і в яку сторону підем далі?

БІТА: Зараз глянемо...

Біта піднімає з темряви аркуш, на якому намальована карта. І обличчя Біти охоплює жах. Всі концентрують погляд на Біті, а потому плавно переводять його на карту. Карта промокла і розлізлася.

БІТА: Фак мі!

Біта присідає і піднімає скляну пляшку, в якій є ще трошки води.

БІТА: Чия вода? (холодно)

МАЛЬОК: Моя, але я її навіть не відкривав.

33.

БІТА: А хто тоді відкрив її, отсос водяний, так по-твоєму?!

МАЛЬОК: Іди ти, Біта..., я сказав що не я відкривав.

БІТА: Що ти сказав, мудак..?

Біта накидається на Малька, але їх розбороняє Катя і заспокоює Біту.

КАТЯ: Біта, заспокійся. Він же каже, що не розливав воду.

БІТА: А мені по балабасу, він чи не він, всерівно краями піде! (До Малька, через спину Каті) Ще одне слово, урод, і я тут тебе зарию в цій штольні.

КАТЯ: Так хто тоді розлив воду?

МАЛЬОК: Катя, яка різниця хто. Якщо хтось і розлив, то не нароком, я впевнений, а карту вже не повернути.

Катя повертається до Вікі.

КАТЯ: Вікі, а ти не розливала?

ВІКА: (згублено, залякано) Я?! Я не розливала, клянусь!

Панорама по обличчях. Всі в недоумінні.

ВІКА: Блін, і як тепер нам без неї вийти, я не пам’ятаю куди ми повертали. (до Біти) Це ти все накаркав, Біта. Я ж казала.. я ж казала вам.

Віка починає плакати.

34.

На стіні силует Віки, і різко об нього розбивається пляшка. Розлітається скло.

БІТА: Розслабся, істеричка!

ДЕН: Біта, не кіпішуй. Фіг з нею, з водою. Давайте думати, як звідси вибратись. Досить з нас статуеток всяких.

МАЛЬОК: Біта, Все нормально! Я робив мітки на кожному повороті, і немає нічого простішого, ніж по них дійти до виходу. Але ж ти хотів знайти тут ідол Перуна?

ВІКА: Слухай, Мальок, якщо тобі цього так треба, то виведи нас і вали собі шукати свого Перуна, на всі чотири сторони.

КАТЯ: Вікі, а може і справді спробувати все-таки дійти до кінця, раз ми тут? А з цього місця зробимо нову карту.

ВІКА: Ні! Катя, якщо хочеш проблем, а ти їх постійно знаходиш, то іди з Мальком, а я повертаюсь.

ДЕН: З мене теж досить такого релаксу, тим більше, що компанія у нас псується на очах. Все, валим звідси.

Катя дивиться Мальку в очі (витримуємо паузу).

МАЛЬОК: Катя, ти йдеш вперед чи повертаєшся?

Катя знизала плечима.

МАЛЬОК: О.к. Тоді вертаємось. Я вас виведу.

35.

INT. ПІДЗЕМЕЛЛЯ.

Мальок іде до місця, яке помітив крейдою останнім. Присвітив ліхтариком і побачив свою мітку. Віка полегшено видихнула і провела долонею по своєму обличчі.

ВІКА: Мені так стрьомно ще ніколи не було, фу-у-у.

МАЛЬОК: Я трохи пам’ятаю дорогу, зараз ми знайдем вихід.

Біта і Ден злобно кидали погляди на Малька.

Мальок підходить до наступного повороту, всі підсвічують стіну. Віка примітила стрілку.

ВІКА: (радісно) Зліва! Зліва, Мальок!

Віка направляє ліхтарик на мітку на стіні. Всі повертають ще раз за поворот, а далеко позаду них хтось дивився за ними (суб’єктивна камера ховається за стінку).

МАЛЬОК: Я уже починаю пригадувати. За цим поворотом іде роздвоєння тунелю і там ми повернем направо, там повинна бути наступна мітка.

Мальок доходить до вказаного повороту, але ніякого роздвоєння, ані помітки вони не знаходять. Мальок обсвічує цілу стінку.

МАЛЬОК: Тепер посвітіть всі сюди. Блін, вона має тут бути, я пам’ятаю, як її тут ставив!

Всі насторожено стоять, тримаючи направлені на стіну ліхтарі.

ВІКА: Може, ти слабо її намалював?

МАЛЬОК: Давайте підемо до наступного повороту – там точно буде.

Але підійшовши до наступного повороту, вони так і не знаходять ніякої мітки.

36.

ВІКА: Що немає? (В розгубленості).

БІТА: Тс-с-с-с.

ДЕН: Чудово! От тобі і вибрались! Що за херня твориться? Я не в’їду!

ВІКА: Оце лажа! Ми що заблукали? Біта, я ж тобі казала не говори так! От тобі і маєш! Це ти винен у всьому! Як ми тепер знайдемо вихід?! (Наступає на Біту)

БІТА: Слухай, Вікі, ти мене вже дістала! Може заткнешся?! (кричить) Нє хрен було воду розливати!

Біта наступає на камеру.

МАЛЬОК: Я ж точно пам’ятаю, як тут ставив мітку. У мене навіть тут відломилася половина крейди.

Мальок присідає і присвічує підлогу. Він знаходить там маленький шматочок крейди. Демонстративно його піднімає і показує всім, засвідчуючи, що він каже правду.

Всі стоять закам’янілі і усвідомлюють страшну реальність.

МАЛЬОК: (скептично) Виходить, хтось стер мітки. Х-м-м... Тільки кому це потрібно?

Всі стоять і мовчки дивляться на Малька.

ДЕН: Може ти просто пропустив ці два місця?

Мальок заперечує головою.

37.

МАЛЬОК: Ні, я ставив стрілки на кожному повороті.

INT. ПІДЗЕМЕЛЛЯ.

КАТЯ: Ми не зможемо знайти вихід.

INT. ПІДЗЕМЕЛЛЯ.

Всі в розгубленості.

КАТЯ: Ми не зможем знайти вихід, нам потрібно позвонити і покликати допомогу.

БІТА: Катя, яке подзвонити, ми під землею, фіг його знає скільки метрів.

ВІКА: Для чого ми взагалі сюди спустились! (паніка)

Мальок підходить до стінки і починає щось прочищувати пальцями.

Біта дістає телефон і хоче подзвонити. Немає мережі. У Біти істерика, він розбиває телефон. На заставці Катя.

Мальок повзе пальцем по стіні. Панорама за рукою. Бачимо трубу в стелі.

МАЛЬОК: Тут є отвір для вентиляції.

Камера в трубі. Всі кричать. Вилітаємо на природу. Пейзаж. Ліс. Деталі лісу. Пилка врізається в дерево. Нижній план лісника. Всі паралельно кричать. Пилка зупинилась. Всі кричать. Витер лоба. Кричати припинили. Витягнув беруші. Оглянувся. Здивувався . одягнув беруші . Почулися знову крики. Завелася бензопила.

Всі в розпачі під трубою.

ВІКА: Нам ніколи звідси не вийти...

38.

МАЛЬОК: Я думаю ми зможем подзвонити.

КАТЯ: Як?

Мальок витягує з рюкзака моток дроту і починає його розмотувати.

Мальок починає просовувати дріт в тріщину, а другий кінець підключає до антени телефону.

ДЕН: Так його не вистачить аж на верх.

МАЛЬОК: Я знаю, але я попробую дістати дротом нижню точку прийому хвиль. Теоретично таке можливо.

БІТА: Нарешті, хоч шось розумне сказав.

Мальок підсуває ящик, стає на нього і починає просовувати дріт. На крупному плані ми бачимо, як дощечка в ящику зараз-зараз трісне і Мальок провалиться. Дріт різко штопориться. Мальок витягає трохи назад і знову засовує. Дощечка уже тріщить, весь дріт майже в середині і Мальок витягає телефон. Тут тріщить дощечка і Мальок провалюється в ящик однією ногою, а так як він тримав рукою дріт, то, звичайно, весь дріт виліз. Друга спроба, дріт знову в середині. Мальок підключає телефон.

КАТЯ: Ну що там Мальок, є?

МАЛЬОК: Поки що ні.

Мальок стає на пальці і починає водити телефоном. Раптом з’являється одна поділка.

МАЛЬОК: Є-є-є!

КАТЯ: Молодчина мальок. Набирай!

МАЛЬОК: Пропала.

КАТЯ: Ай!

Катя скривилась. Біта напружений.

39.

МАЛЬОК: Є одна поділка!

КАТЯ: Мальок давай, давай, давай, набирай когось, ну!

Біта з надією дивиться на Малька.

Мальок відкриває тел. книгу на імені Ренат. Макс набирає номер.

МАЛЬОК: Пішов гудок.

Катя підскочила, з радості затаївши дух. Біта зажав кулаки.

EXT. В МАШИНІ. ДЕНЬ.

По дорозі їде машина, за кермом сидить Ренат. В машині голосно грає музика, збоку і ззаду сидять дівчата. На панелі прикріплений телефон починає дзвонити. Ренат піднімає трубку.

РЕНАТ: Пронто!

EXT. ПІДЗЕМЕЛЛЯ.

Макс стоїть весь натягнутий, як струна. Зв’язок дуже поганий і Ренат його не чує. Дуже рве зв’язок.

МАЛЬОК: Ренат, Ренат!

Телефон у Малька раптом пищить, він, не рухаючи його, дивиться на дісплей, а там – сіла батарея.

МАЛЬОК: Ренат, ти мене чуєш? Це Мальок.

EXT. В МАШИНІ. ДЕНЬ.

Ренат веде машину. Грає музика. Ренат виключає музику.

РЕНАТ: Оу, чувак, слухай, тебе так чути...

Дівчина, яка сидить збоку в машині, знову голосніше включає музику. Ренат зі злістю робить тихіше і кидає погляд на дівчину.

40.

РЕНАТ: (голосніше) Кажу, тебе так чути, як з-під землі (посміхається).

Тут хтось перебіг дорогу, Ренат пригальмуав.

РЕНАТ: Ну куда ти...

Тут хтось дзвонить на другу лінію.

РЕНАТ: Чувак, сорі, не став трубу, хтось на другій лінії. А-альо-о!

У Малька знову запищав телефон, попередив, що зараз батареї – кирдик. А у трубці грає мелодія.

INT. ПІДЗЕМЕЛЛЯ.

Біта нервується.

БІТА: Ну що ти так довго, зараз телефону звєздєц буде.

КАТЯ: Давай, Мальок, давай!

EXT. В МАШИНІ. ДЕНЬ.

Ренат тримає трубку біля вуха. В трубці голос дівчини.

ДІВЧИНА РЕНАТА: Привіт, впізнаєш?

РЕНАТ: У-у-у! Тебе не впізнаєш! Що?... Почекай, почекай, я таке не говорив. Алло, ало...

Ренат переключає на другу лінію.

РЕНАТ: Аллоу, ти ще там, е-ей, чувак?

МАЛЬОК: Ренат це Мальок, у мене проблеми...

41.

INT. ПІДЗЕМЕЛЛЯ.

Телефон у Малька вирубається. Макс зі злості кидає телефоном об землю і він розлітається.

БІТА: (кричить) Ти що зробив, урод, у мене труба в машині залишилась.

Мальок присідає на землю, закриває руками обличчя і дуже важко дихає. З стінки стирчить дріт, який не несе вже більше ніякої надії.

БІТА: Катя у тебе труба є?

КАТЯ: У мене чомусь не працює, може теж акумулятор.

Витягає телефон і показує свою мобілку з темним екраном.

EXT. В МАШИНІ. ДЕНЬ.

Зв’язок обірвався.

РЕНАТ: (перекривляє) Алло, алло...

Встановлює телефон на панелі.

РЕНАТ: У мене проблеми... (перекривляє)

Дивиться виключно на дорогу і його дівчина також. Ренат витримує паузу, робить круте обличчя і каже, не повертаючи голови:

РЕНАТ: У всіх проблеми!

INT. ПІДЗЕМЕЛЛЯ.

Катя сповзає по стінці і каже:

КАТЯ: От і все.

МАЛЬОК: От блін, лінія в нього друга.

42.

ДЕН: Тепер ми тут на довго...

Віка заревіла.

INT. ПІДЗЕМЕЛЛЯ.

Грає музика і вони ходять по тунелю (показати їхні розгублені обличчя).

Вони втомлюються. Проходить час.

Віка перечіпається через камінь і падає.

Привал.

ВІКА: Біта, я більше не можу, я уже не чую ніг.

ДЕН: Все. Привал.

БІТА: Потрібно іти далі і шукати вихід.

КАТЯ: А якщо ми його не знайдемо? Може краще залишитись і чекати тут?

Катя кидає погляд на всіх і зупиняється на Вікі.

ВІКА: Так, так, Катя, треба залишатись тут. Нас будуть шукати і обов’язково знайдуть.

ДЕН: Хто буде шукати, де? Хто, крім нас і професора, знає, де ми?

Панорама по обличчях.
Мальок подивився в темний кінець тунелю.

БІТА: Однозначно, вихід один – потрібно йти вперед.

Вони ідуть далі.

ВІКА: Біта, ми так можемо і місяць ходити.

43.

ДЕН: Та фіг ми тут місяць протримаємся, без хавчика.

БІТА: Хавчик це фігня, а от без води ласти склеєм, це пудово.

Біта витягає пляшечку з водою, робить один ковток і жестом пропонує воду всім. Катя показує, що не проти і бере пляшку, відпиває трішки і дивиться на пляшку. На підлозі натягнута нитка.

КАТЯ: А на нашій планеті води більше, ніж суші...

Всі по черзі переступають нитку, випадково не зачіпаючи її.

ДЕН: Так треба було з собою набирати.

КАТЯ: Може заткнешся.

БІТА: Так! Давайте зараз прикинемо, скільки у нас води і хавчика.

Всі починають доставати їжу і воду. Ден достає дві баночки пива і один снікерс. Біта дістає дві пачки чіпсів.

Біта дивиться на Катю, викладаючи чіпси.

Катя достає одну булочку і наполовину випиту пляшку мінералки 0.5 л.

Віка дістає два яблука і пачку жувачок.

Мальок нічого не викладає.

БІТА: Ей! А тебе, це що не стосується?

МАЛЬОК: У мене нічого немає з собою, я все залишив там.

БІТА: Ну і що? Думаєш тепер наш хавчик точити, будеш?

КАТЯ: Біта, поділимо на всіх те що є.

44.

Біта розуміє, що сказав фігню. Ден витягнув з кишені портмоне, оглянув всі припаси.

ДЕН: Гм... Весела картинка, думаю місяць протримаємся, гм... А не вистачить, то купим.

ВІКА: Як ти можеш в такий момент прикалуватись?

ДЕН: Як ти можешь в такий момент прикалуватись?.. Як ти можеш в такий момент прикалуватись! А так як з собою приколовся, коли поїхав з вами на цю довбану практику і погодився залізти з вами у цю штольню.

Ден розлютився, його понесло.

ДЕН: Ден, дай газу, Ден скинь швидкість, висів би зараз з клубі з кентами, а не ходив би тут з вами, як мудак якийсь. Статуетки їм захотілось, блін. Та професор з нею уже давно в ламбарді. Розвів нас, як дітей.

БІТА: Не кіпішуй, Ден, просто така ситуація. Все буде О.К.

ДЕН: О.К. кажеш? А чого тоді на тобі лиця немає?

Ден копає ногою бочку на Біту.

ДЕН: Як ви мене всі дістали, у мене вже від вас башню рве.

БІТА: А хто тебе тримає, мажорчик?! Забирай манатки і вали звідси. Кенти у нього в клубі...

Ден іде від них нервовою походкою.

ВІКА: Ден, ти куди?

45.

Друзі в шоці дивляться йому вслід.

INT. ПІДЗЕМЕЛЛЯ.

Ден заходить за кут. Ми, через розтягнуту нитку на підлозі бачим Дена, який підходить до неї.

ДЕН: Та пішли ви всі... Сам знайду вихід... А ви шукайте свого професора... Придурки...

Він ледь не зачипає розтяжку. Він впевнено крокує. Раптом чує шепіт, вповільняє крок і зупиняється. А над ним в легкій темряві на стелі, плавно пролазить якесь створіння, повністю чорне. Раптом ліхтарик згасає.

ДЕН: Катакомби хрєнові...

Ден стукає по ньому. Ліхтарик пару раз загорається, але все рівно згасає. Ден опиняється в повній темноті і знову чує позаду себе якийсь шепіт. Він повертається, чути тільки його важке ускорене дихання і биття його серця. Через 3-4 секунди ліхтарик загорається і він бачить перед собою постать в мантії з провалом замість обличчя.

Ден з страху вибігає і кричить.

Під час його бігу він зачіпає розтягнуту нитку і обвалюється стеля. Дена завалює камінням, він кричить. Всі чують крик Дена.

БІТА: Ден, Ден!

Тиша і всі ідуть туди, куди пішов Ден. Коли заходять за поворот, то бачать завал. Всі підбігають і починають розбирати каміння. При цьому звуть Дена, але він не відзивається. Коли вони розібрали прохід, так щоб можна було пройти, першим пролазить Біта і знаходить Дена, припертого до стінки. Він говорить до нього, але Ден мовчить. Пролазить Катя і світить ліхтариком на обличчя Дену і вона завмирає в очікуванні.

Крик-паніка і безлад /розгорнути/. Віка зривається криком і плачем.

Катя сидить обнявши Віку і обоє сильно плачуть. Віка крізь сльози.

46.

ВІКА: Ну як це могло статися. Ну як, ну як? Це ж бетон, як він міг завалитись?

Вікі починає бити кулаками об бетон.

ВІКА: Це ж бетон!..

В істериці Вікі сповзає по стіні на землю. До неї підходить Катя і мовчки обнімає її.

КАТЯ: Це просто нещасний випадок. Це могло трапитися з кожним.

БІТА: Ідемо. Нам треба скоріше вибратись з цієї діри. Тут стає небезпечно.

ВІКА: А як же Ден? Хто його понесе?

БІТА: Ми його залишимо тут. А як знайдем вихід, то зразу повернемся і заберем його.

ВІКА: Біта, як ти можеш так говорити. Він був твоїм другом.

БІТА: Вікі, якщо ми будем тратити наші сили на те щоб нести його тіло, то виб’ємося з сил і не зможем йти далі.

ВІКА: Ти бездушний ублюдок. Ти повинен, ти повинен за-за-бр-брати його.

На детальному плані ми бачимо, як губи Віки вдихають пилюку, яка є повсюди (для кращої візуальності використаєм маленьку пушинку, яку вона вдихає в себе).

INT. ПІДЗЕМЕЛЛЯ.

Тут Віка починає задихатися. Ніхто не розуміє, що твориться. Раптом видно, як хтось різко проходить біля камери, хоча всі герої в кінці коридора. Віка показує рукою на місце, де лежить її сумочка.

47.

Вона ледве зрозуміло розмовляє.

ВІКА: Ін..інха..ллятор там...

Біта оглядається навколо і присідає біля Вікі.

КАТЯ: Я не розумію, Вікі, що з тобою? О, Боже, у неї астма. Мальок, швидше інгалятор.

Мальок зривається і біжить до сумочки. Відкриває блискавку на 2 см., а далі замок заклинює і чим сильніше він тягне, тим сильніше застряє замок.

Катя тримає голову Вікі, а Біта не знає, що зробити, то встає, то знову присідає, крутиться то туди, то сюди.

БІТА: Ну що ти там риєшся, швидше!

Віка майже задихається.

МАЛЬОК: (нервово) Та, зараз! Зараз! Замок заїло!

Замок так і не піддається. Мальок витягає з кишені ножик і розрізає сумку, витягає інгалятор. Біжить до них і віддає інгалятор. Катя допомагає Віці вдихнути з інгалятора і Віці зразу стає легше. Вона віддихується.

КАТЯ: Віка, чому я про це до сьогодні не знала?

ВІКА: Вибач мені, Катька, я не хотіла виглядати хворою, розумієш?

Віка дивиться через каміння з завалу на Дена, який там лежить і починає знову плакати.

Від Дена почувся різкий звук: ш-ш-ш-ш...

Камера під’їжджає до Дена і ми бачимо, що його тіло повністю покрилося інеєм і обличчя також, але ніхто цього не побачив.

Всі ідуть знову по тунелю і мовчать. Мальок іде попереду.

48.

БІТА: Ми обов’язково за ним повернемся. Але спочатку знайдемо вихід.

У відповідь почулося тільки схлипування дівчат.

Мальок зупинився. Щось побачив, озирнувся навколо, друзі ще не підійшли, але світло їх ліхтарів було поруч на стіні. Він різким рухом розв’язує шнурок. Підходить Катя і поглядом запитує куди іти. Мальок поглядом відповідає "не знаю" і демонстративно зав’язує шнурок, що оправдовує його зупинку. Всі проходять повз нього. Мальок супроводжує їх поглядом. Він повертається до стінки і щось робить , але з-за його спини ми не бачимо, що саме. Мальок виходить із кадру – на стіні залишився кривавий знак.

INT. ПІДЗЕМЕЛЛЯ. БІЛЯ КОЛОДЯЗЯ.

Вони підходять ближче і бачать колодязь. Всі підходять ближче, спираються на його кам’яні стінки і заглядають в колодязь (тягнем напругу). Тут видно, як щось дивиться на них з колодязя крізь воду (знімаєм через акваріум знизу).

БІТА: Колодязь якийсь...

КАТЯ: Гляньте на воду, вона вся чорна якась.

ВІКА: Цікаво, чи можна її пити?

Віка нахиляється і спирається на стінку колодязя.

Чиясь рука бере з землі камінь. Хтось спостерігає за Бітою, Вікою і Катею, як вони оглядають колодязь. З темноти повільно з’являється Мальок.

Вікі заглядає в колодязь.

ВІКА: А може там не просто вода?

Суб’єктивна камера підходить до Каті і Вікі.

КАТЯ: Та ні, здається вода. Просто темна якась...

Мальок підійшов до колодязя.

49.

Рука стиснула камінь, перефокус, у кадрі Катя, Мальок і Вікі заглядають у колодязь. КРП Біти у якого бігають очі.

Мальок подивився у колодязь, наче він вже тут колись був.

МАЛЬОК: Ой, Катя, ти трошки забруднилась... Може десь об стінку сперлась ... ось тому і замастилась...

КАТЯ: Та нічого , Мальок, нічого... не турбуйся.

Рука Малька, що повільно тягнеться до Каті.

МАЛЬОК: Я ... я ... зараз виттру... почищу...

Ноги Біти підходять ближче. Мальок нахиляє Катю в колодязь. На спині Малька лізе тінь з каменем.

Вікі заглядає в колодязь. Ми бачимо камінь, на який сперлась Вікі, потихеньку зсовується в середину. Але ніхто цього не зауважує.

ВІКА: У-у!..У-у!

Рука Вікі хилитається на камені. Біта заносить камінь над Мальком і... випускає камінь в колодязь.

Але камінь проходить в воду немов лезо, без бризків.

БІТА: Ні фіга собі. Оце пішов!

Всі стоять нахилені над колодязем.

Мальок спускає кружку в колодязь. Витягають кружку з водою і дивляться на неї.

КАТЯ: Це не вода... і пахне болотом...

Вода виявляється не питна і її виливають.

ВІКА: Ну чому нам так не везе?..

В цей час ми бачимо, що камінь на який обперлась Вікі майже висунувся і Вікі от-от впаде.

50.

Але саме в цей момент Вікі забирає руку і атмосфера падає. Вікі повільно повертається обличчям до Каті, а спиною до колодязя. І присідає на камінь.

ВІКА: Як я хочу додому!

БІТА: Треба йти вперед.

І в цей момент камінь обвалюється і Вікі втрачає рівновагу і звалюється в колодязь. Біля неї тільки промайнули руки Каті і Біти, які хотіли зловити її, але не встигли.
Всі кричать: Віка, Віка!

Мальок нахиляється в колодязь з протягнутою рукою в надії, що зараз випливе Віка. Вода повністю спокійна. І раптом з води виринає Ден з протягнутою рукою і страшними очами. Мальок відлітає і відвертається. Ден пішов під воду. Всі дивляться знову в колодязь. Наїзд камери на воду і тут різко виринає Віка і кашляє.

МАЛЬОК: Віка, давай руку!

ВІКА: Моя нога! Ау, фак! Нога! Я напевно її зламала, ау-ау!

Хлопці витягають Вікі.

Катя шаликом починає перев’язувати рану Вікі.

Катя і Мальок сидять біля Вікі один напроти одного. Біта сповзає по стінці і присідає на землю. Раптом Катя і Мальок одночасно піднімають голови і їхні погляди зустрічаються. Вони відчувають тепло від цього.

Мальок тримає перев’язану ногу Вікі. З рани тече кров.

МАЛЬОК: Вікі, постарайся не рухатися, ми зараз зупинимо тобі кров.

Різким рухом стискає пов’язку. Вікі кричить.

КАТЯ: Де ти цьому навчився?

МАЛЬОК: Та, так, мама медик у мене.

51.

КАТЯ: Справді? Моя також, але я нічого не тямлю в цім. Прикинь, навіть першу допомогу не вмію правильно надати. Сама розумію, що це погано. Якась така бездарна...

Мальок заперечує головою.

МАЛЬОК: Ти не бездарна. А навпаки, ти...

Їхні погляди сходяться і видно в них теплоту. Мальок опустив голову, так і недоговоривши до кінця.

INT. ПІДЗЕМЕЛЛЯ.

Нижня точка по камері. В кадрі ідуть ноги. Перший іде Біта, другою іде Катя, дальше іде Мальок з пораненою Вікою, яка на ньому майже лежить.

В освіченім, бітовим ліхтариком, місці вони зауважують якийсь ящик, весь покритий павутинням. Біта обережно підходить ближче, присідає біля нього.

Мальок ставить Вікі на землю. Всі підходять до ящика. Біта відкриває його, збивши замок ногою. Біта тягне руку в ящик. Збоку у ящику проїдена щурами велика діра. Раптом Біту починає трясти і він кричить. Всі перелякалися. Біта пожартував.

Біта витягає аптечку, консерву і передає Каті. Катя з Мальком починають дивитись, що є в аптечці. Там вони знаходять бинт, капсули зі знеболювальним, скляний шприц.

Біта дістав патрон.

КАТЯ: Біта, там ще щось є?

Біта ховає патрон в кишеню.

БІТА: Ні, це все.

Катя розглядає ампулу.

КАТЯ: Напевно це знеболююче, ще військове. Ми можемо його вколоти Віці?

52.

Вікі застогнала.

ВІКА: Ні, ніяких уколів, я їх не переношу!

КАТЯ: У тебе алергія на уколи?

ВІКА: Ні, я... я... їх боюсь до смерті.

МАЛЬОК: Тоді це не проблема. Вікі, у тебе припиниться біль.

Вікі подивилась на Катю вологими і розгубленими очами.

Мальок дістає шприц. Шприц весь брудний і в павутинні.

МАЛЬОК: Треба простерилізувати шприц.

Мальок оглядається навколо. Знімає з ящика дріт, розрізає баночку від енергетичного напою. Через баночку протягає дріт і установлює цей девайс на землі. Наливає туди мінералки, а під баночкою розпалює вогник, який підтримує за допомогою сухого спирту. Бере в руки шприц, щоб вкинути його в воду.

БІТА: Ти хворий на голову, академік? Ти хоть знаєш, що в цій ампулі?

Мальок витягає шприц з киплячої води на металеву кришку. Дістає ампулу і втягує розчин у шприц. Вікі втягує голову в плечі і кривиться.

КАТЯ: Не дивись сюди. Намагайся розслабитися і не думати про це. Я поряд з тобою.

Макс надавив на шприц. Цвіркнула цівка розчину у повітря. Почулося якесь шаркання з глибини тунелю.

Мальок повертає голову в сторону шуму.

МАЛЬОК: Ви чули?

Всі прислухаються.

КАТЯ: Що це було?

53.

Мальок дає Каті шприц і бере ліхтарик. Завертає за кут і світить в проходи на перехресті. Світить на воду, яка є в декількох метрах від нього. Легенький фокус на задник і ми бачим, як в кінці темного, затопленого тунелю щось рухається у воді. По воді ідуть хвилі. Мальок щурить очі.

МАЛЬОК: О Боже, що це таке?!

INT. ПІДЗЕМЕЛЛЯ.

Камера пливе по воді і розганяє перед собою воду. В метрах 10 ми бачимо наших героїв, які дивляться на камеру.

Хвилі все сильніші і сильніші, і в світло поступово попадають... щурі.

Їх ціла тьма, вони пищать і готові напасти на любу річ, яку можна з’їсти.

Всі розуміють, що це щурі і починається паніка.

БІТА: Звалюєм!

МАЛЬОК: Ні! Краще не рухатись.

БІТА: Тікаєм, ідіот! Бери Віку за ноги!

Крупний план шприца, який падає на землю і розбивається. Катя біжить наперед, а Мальок з Бітою беруть під руки Віку і стараються тягнути її. Віка з болю кричить. А щурі уже дуже близько.

ВІКА: Я не можу! Сховайте мене десь!

Щурі їх доганяють і починають на них заскакувати. Щурі перебігають через обломки шприца, що лежать на землі. Одна заскакує Біті на плечі. Біта кидає Віку і починає відбиватися.

КАТЯ: Біта! Віка!

Катя біжить до Віки і сама бере її під пахи і з трудом тягне. Біта відбивається від щурів. Щурі накидаються уже на всіх. Всі починають відбиватися. Віка натягує на обличчя капюшон від вітровки.

З сумочки Віки стирчить дезодорант. Мальок хапає дезодорант і витягає з кишені запальничку. Підпалює запальничку, але вона не хоче горіти.

54.

Щурі уже серйозно кусають всіх і Макса також. За четвертим разом загорається запальничка. Макс підпалює дезодорант і починає обпікати щурів. Щурі починають тікати.

БІТА: На! На, сволота!.

Доганяє останнього щура і копає його ногою.

Всі сидять в стані сильного стресу.

БІТА: Фак! Вони прогризли мені штани.

Всі починають оглядати себе і оброблювати рани.

КАТЯ: Звідки вони взялися? (Задихано) Мальок, як би не ти...

Мальок повертається до Вікі.

МАЛЬОК: Вікі, ти в порядку?

Всі дивляться в сторону Вікі, але відповіді ніхто не почув.

КАТЯ: (Голосніше) Вікі, ти мене чуєш?

Катя і Мальок потихеньку підходять до Вікі.

МАЛЬОК: (Обережно) Вікі, все, їх більше немає.

Катя присідає біля Вікі.

КАТЯ: Вікі?

Біта попадає променем ліхтарика на Вікі. Віка прикрила своє обличчя вітровкою, коли напали на неї щурі. Катя хоче стягнути вітровочку з обличчя Вікі, повільно підносить руку, тягне за тканину. Вона бачить нерухоме обличчя Вікі.

КАТЯ: ВІКІ, ВІКІ, ЩО З ТОБОЮ?

МАЛЬОК: Вона знепритомніла.

55.

КАТЯ: Біта, дай води!

Катя б’є Вікі по обличчю. Біта подає воду Каті, а Катя виливає воду на Вікі. Катя потягнула далі куртку і ... звідти різко вибігає щур. Катя і всі аж крикнули. Відкривається страшна картина. Вікі лежить в калюжі крові, і у неї перегризене горло, і звідти валить кров. Катя зривається криком і сльозами.

КАТЯ: Ні, Вікі, ти жива ні, ні! Ну зробіть що-небудь!

Мальок падає на коліна біля Вікі і починає закривати рану рукою, щоб зупинити кров. Катя в істериці.

КАТЯ: Ні, ні, не може бути! Вікі!

Хватає Біту за шкірки.

КАТЯ: Ну, зроби, зроби що-небудь!

БІТА: (перелякано) Вона мертва. Їй вже не допомогти. Треба звалювати звідси. Скоріше!

КАТЯ: Ні! Вона жива, жива, жива, жива...

Катя сповзає вниз і оглядається. Мальок весь в крові, розгублений, розводить руками.

Хтось спостерігає за ними.

БІТА: Валим звідси, валим! Скоріше!

Біта схопив рюкзак і потягнув за собою Катю. Мальок пішов за ними.

Від Вікі почувся різкий звук: ш-ш-ш-ш...

Але на цей звук ніхто не звертає уваги, крім Малька.

Мальок потехеньку, крок за кроком повертається до Вікі. Присвітив ліхтариком. Біля неї нікого немає. Він потихеньку нахиляється до Вікі і зауважує, що у неї все обличчя покрилось інеєм, він проводить пальцем по обличчю й іній тане під його пальцями. Мальок демонстративно дихає, щоб переконатись, що температура не низька.

56.

INT. ПІДЗЕМЕЛЛЯ.

Біта тягне Катю за руку. Біжать захекані, в агонії. Бокові плани.

КАТЯ: Ми не можемо її там залишити! Я собі цього не пробачу!

БІТА: Як ти не можеш зрозуміти: ми повернемося за нею, коли знайдемо вихід! А зараз треба йти вперед, треба тікати!

Біта перечіпається через ящик.

Мальок побачив там карабін. Мальок взяв його у руки. Підійшов Біта і вихопив карабін з рук Малька.

Енергійно вставив магазин і переклацнув затвором. У Біти божевільне обличчя.

БІТА: Треба тікати! Тікати!

Біта з фанатизмом прикріплює ліхтар до карабіна і одягає його на себе. Біта біжить перший і всі по інерції біжать за ним. Пробіги з різних точок. Максимальна швидкість.

INT. ПІДЗЕМЕЛЛЯ.

Пробігають декілька поворотів. Біта завертає за поворот і... жах. Труп... Вікі.

БІТА: Це все через тебе, козел! Це ти винен!

Накидається на Малька і починає його душити.

МАЛЬОК: При чому тут я?!

БІТА: Якби не твоя вода, то нічого би не сталося, ти її не закрив і карта пропала!

МАЛЬОК: Я не розливав воду.

57.

БІТА: Все на твоїй совісті, мудак! Вони всі через тебе...

Весь діалог проходить під час того, як вони кувиркаються і Мальок уже ледве дихає. Біля них з сторони Малька на землі лежить відбита від ящика дошка, з якої стирчать великі, ржаві цвяхи. Біта кидає Малька по землі. Перший раз Мальок падає рядом біля дошки, другий раз майже на неї, а третій раз Біта тіпає Малька і те, що Мальок впаде плечима на цвяхи уже очевидно, але в кадр попадає Катина нога і відбиває в сторону дошку. Через секунду на її місце падає Мальок.

КАТЯ: Ей! Може, досить цього!

МАЛЬОК: Дай мені сказати!

Біта послаблює руку, якою прижав шию Малька.

МАЛЬОК: (Відкашлюється) Я, здається, здогадуюсь, що тут робиться.

Всі насторожились.

МАЛЬОК: Ми всі приречені на смерть.

БІТА: Що ти мелеш, ідіот! Це ти у всьому винен!

Мальок витирає кров з носа.

МАЛЬОК: Я не знаю, що це, але воно нас чує і бачить.

Катя і Біта злякано дивляться на Малька.

КАТЯ: Як ти сказав? Воно?

Мальок киває головою.

МАЛЬОК: Ден і Віка стали трофеями і така участь чекає і на нас. Це все не просто...

58.

БІТА: (шморгаючи носом) У тебе від страху фантазія розігралась. Псіх, блін. З ними стався нещасний випадок.

МАЛЬОК: Що? Два рази підряд? А тепер подивіться уважно на тіло Вікі.

Катя переглянулась з Бітою і підійшли до Вікі. Катя обережно і зі страхом, тремтячими пальцями провела по руці Вікі, і побачила, що вона покрита інієм.

КАТЯ: Що це, іній? Але ж тут не ...

Катя дихає.

МАЛЬОК: На Денові він теж був.

БІТА: А чого ти мовчав, ублюдок?

МАЛЬОК: Я не хотів нікого страшити без причини, хотів сам спочатку розібратись.

КАТЯ: Мальок, що це означає?

МАЛЬОК: Не знаю точно, але чуйка у мене не здорова. Ми цілу дорогу зустрічали на стінах знаки, написані кров’ю. І це не знаки, а старослов’янські букви.

КАТЯ: І що вони означають?

Мальок тримає паузу.

МАЛЬОК: Це якесь стародавне слово, але я не можу зрозуміти яке, бо не вистачає букв.

БІТА: А при чому тут ми, до цього слова?

59.

МАЛЬОК: Не знаю, Біта, не знаю. Якщо ми знайдемо ще букви, то, можливо, тоді я зможу розібратися.

КАТЯ: А може це слово вказує на вихід?

МАЛЬОК: Можливо. Нам треба скоріше йти звідси.

КАТЯ: А як же Віка...

Вікі лежить мертва. Катя знову заплакала.

МАЛЬОК: Ми повинні розкрити таємницю штольні, інакше ми всі помрем. Нам потрібно дуже швидко рухатись. А за Вікою повернемся, як знайдем вихід.

Катя дістає з рюкзака свічку, запалює її і каже:

КАТЯ: Я хочу біля неї залишити свічку.

Катя повертається до Вікі. Чути її несамовитий крик. Мальок і Біта біжать до неї і завмирають. На місці, де лежало тіло Вікі, нікого немає, тільки її улюблена пудрениця, з якої на землю висипалась пудра і почала в себе набирати кров Вікі.

Катя ловить Малька за руку і в істериці її трусить зі страху. Мальок стоїть і дивиться в одну точку.

БІТА: Все, я більше так не можу! Я скоро збожеволію, що тут твориться?

Біта хапає автомат.

INT. ПІДЗЕМЕЛЛЯ.

Він вибігає з кадру, біжить по коридору, кричить і стріляє в темноту коридорів.

БІТА: Хто ти?! Що тобі від нас треба?! Виходь! Зараз побачимо, який ти крутий!

60.

Курок почав клацати – скінчилися патрони. Настала тиша. Біта враз заспокоївся.

Він чує якийсь шепіт в одній кімнатці. Показуємо ноги Біти, які майже уже заходять в кімнату звідки ідуть звуки. Але різко зупиняються. Насторожене обличчя Біти. І ноги, які все-таки заходять в кімнату. Він переборює в собі страх, іде на шепіт. Видно, як його трясе від страху. З темноти чути шепіт багатьох людей.

Біта заходить в кімнату, чути його переривчасте дихання, а шепіт зникає. Він світить перед собою ліхтариком з синім світлом. В повітрі стоїть пилюка, яку хтось підняв. Він примружуючи очі, уважно розганяє рукою пилюку і вдивляється в темноту. Грає страшна музика. Біта нікого не бачить перед собою. На крупному плані видно, як у нього виступає піт і стікає по скроні. На руці з ліхтариком ми бачимо, як дибом встає волосся.

Він повертається, освічуючи простір навколо себе, і раптом за спиною чує перешіптування людей. Він стоїть, не рухаючись, проковтує слину, у нього в очах закочуються легенькі сльози (так буває коли сильно страшно). Позаду нього, у темноті, видно, як щось качається в розфокусі. Біта плавно починає повертатися і закінчує поворот різким рухом. Він бачить перед собою постаті людей в довгому одязі. Вони повністю сині і зарослі, а біле волосся замість звисати вниз, направлене вперед. Замість обличчя в них чорний провал, тільки світяться очі без зіниць, з білими очними яблуками.

Серед них стоять Вікі і Ден. Вони одну секунду стоять на відстані трьох метрів від Біти, а потім, за допомогою зміни швидкості зйомки, вони через долю секунди опиняються впритик з Бітою. На крупному плані видно, як у Біти зменшується від сильного страху зіниця. Він починає кричати нелюдським голосом, розвертається, його нога ступає на гільзу, раніше випущену ним з карабіну.

Біта вибігає звідти і біжить в повній темряві (ВИБІГАЄ В РАПІДІ-75). Він пробігає повз камеру, яка стоїть в темряві. Катя з Мальком вибігають на крик і йдуть вперед, кличучи Біту.

Повна тиша. Вони ідуть і двома ліхтариками освічують стіни. Вони проходять повз кімнатку, де стояв Біта. Мальок знаходить автомат Біти і забирають з собою. Ідуть далі. Катя бачить щось на землі.

КАТЯ: Там хтось є.

61.

Вони підходять ближче і бачать, що Біта лежить біля якогось каменя. У Біти дуже бліде обличчя і по ньому стікає до носа трошки крові (ВОЛОССЯ НЕ ПОКАЗУЄМО). Катя з переляку не може сказати ні слова.

КАТЯ: (крізь сльози) М-м-альок!?

Мальок дуже повільно присідає біля Біти і плавно нахиляється до Біти, щоб послухати чи він дихає. Тоді коли обличчя Малька дуже близько до обличчя Біти. На екрані повна тиша. І раптом у Біти відкриваються очі і тишу зриває його сильний вдих повітря. Мальок з Катею від несподіванки аж відлітають.

КАТЯ: Біта, ти живий?! Фу, я чуть не померла з страху.

Катя і Мальок сидять і не відводять від Біта переляканих і здивованих очей.

МАЛЬОК: Біта, що з тобою сталося?

БІТА: Я бачив їх, у них... я не знаю як ...

Вони продовжують дивитись на нього дивними очами.

БІТА: Що?

Мальок нічого не сказав, а тільки показав пальцем на голову Біти.

БІТА: Кров?

І проводить пальцями по лобі і витирає кров.

БІТА: Я, я… об камінь, видно.

Мальок махає головою, заперечуючи. Катя з кишені дістає дзеркальце і тремтячими руками дає Біті.

Тепер камера плавно показує волосся Біти – воно повністю посивіло.

Біта опускає очі і дивиться в одну точку. Обличчя поступово скривляється і він починає плакати.

62.

КАТЯ: Біта, що ти бачив?

Біта не відводячи очей з одної точки говорить:

БІТА: Я бачив їх всіх, вони... вони... були там.

Біта плаче.

INT. ПІДЗЕМЕЛЛЯ.

Продовжують іти знесилені. Всі брудні. Ноги Каті проходять і позаду падає на землю її рюкзак. Всі оглянулись назад.

КАТЯ: Я більше не можу його нести.

Вони підходять до наполовину заваленого ходу. Мальок просить всіх зупинитися. З кишені Малька випадає папірчик, на якому намальовані знаки. Мальок уважно оглядає камені, якими завалено прохід і коли підводиться, то зауважує знак на стіні.

Чиясь рука підіймає папірець.

На обличчі Малька з’являється розчарування.

КАТЯ: Що таке Мальок?

Мальок повертається до Каті.

МАКС: Ми прийшли до місця, де завалило Дена. Ми обійшли його навколо. Там, за завалом лежить його тіло.

Чути, як перезаряджається карабін. На Малька направляється дуло.

БІТА: Ну шо мудак, добігався?!

Катя здивовано дивиться на Малька і Біту. Мальок не може зрозуміти в чім справа.

КАТЯ: Біта, ти що хворий?

Катя хоче рукою відвернути карабін від Малька. Біта робить крок вправо.

63.

БІТА: Може, ти тоже з ним заодно?

МАЛЬОК: Біта, ти про що?

БІТА: Не грай ідіота, Мальок. Я тебе давно розкусив.

Катя кидає здивований погляд на Малька.

Біта кидає їй листочок з знаками, які були намальовані на стіні.

БІТА: Цей урод малював кров’ю знаки на стінах. Це він убив Віку і Дена.

МАЛЬОК: Біт, як тобі язик повернувся таке сказати? Я нічого не робив. А ці знаки я змалював зі стін.

БІТА: Закрий рот, ублюдок. Думаєш, я взяв і повірив. Я ніколи тобі не вірив. З самого початку я був проти того, щоб ти йшов з нами.

Робить два кроки вперед і приставляє ствол карабіна до чола Малька. У Біти мокрі очі.

БІТА: А тепер говори, якого хрена ти нас сюда завів! Я можу зараз висадити твій мозок на цю стіну. Ти хочеш цього, хочеш?!

Мальок дивиться на Біту, різко стає на коліна, бере руками ствол і прикладає собі до лоба. Закриває очі.

МАЛЬОК: (крізь сльози) Давай, давай, давай, давай! Я вже не можу більше виправдовуватись перед тобою, я не можу більше так жити! Скільки ти можеш мені робити зла? За що? Що я тобі зробив? Скільки ти можеш знущатися над мною.

64.

Катя вагається, що робити. Чи закрити собою Малька, бо знає, що Біта у неї не вистрілить. Чи вибити карабін з рук Біти.

МАЛЬОК: Ну давай, ти ж такий сильний, хіба ти не зможеш? Я не противлюся, тільки натисни і кінець! Давай, тисни на курок! Палець Біти на курку і майже натискує його. У Біти великі очі, він не сподівався такого повороту від Малька.

МАЛЬОК: (КРИЧИТЬ) Ну!!!

Біта натискає на курок. Але патрони скінчилися. Мальок падає на землю і починає плакати.

МАЛЬОК: Я не знаю що це за знаки! Я тут ні до чого!

Біта опускає карабін, руки в нього затряслися. А Катя показує пальцем Біті, що він придурок. Мальок цього не бачить, так як сидить скорчившись на землі.

МАЛЬОК: Я думав, вони вказують на вихід.

Мальок підводиться на ноги і вони повільно підходять до обвалу.

КАТЯ: Мальок, тихо! Гляньте сюди.

Катя світить ліхтариком. Біта насторожено піднімає заряджений карабін.

КАТЯ: Його труп теж зник. Хтось забрав його.

Мальок з Бітою бачать криваві сліди, які залишилися на місці, де був труп Дена. Вони світять ліхтариками вздовж слідів крові, по яких зрозуміло, що труп Дена хтось потягнув по землі. По дорозі вони знаходять закривавлений кросівок Дена.

КАТЯ: Це Дена...

65.

Вони всі ідуть по цих слідах. Біта направляє карабін і ліхтар в кожен поворот, який проходять по дорозі. Кривавий слід тягнеться за поворот. Вони заходять туди, і ми бачимо їхні здивовані очі. Сліди доходять до тупика і зникають. Катя дивиться на Біту.

КАТЯ: Як таке можливо?

МАЛЬОК: Тепер я знаю це точно...

Катя повертає голову в сторону Малька.

КАТЯ: Знаєш, що?

МАЛЬОК: Воно бачить нас і іде за нами.

КАТЯ: Мальок, не треба так говорити, будь-ласка.

МАЛЬОК: Віка і Ден загинули не просто так. Нас бачить те, що ми не можемо побачити.

БІТА: Там в кімнаті я бачив людей. Видно, це ті, хто тут загинув.

Катя і Мальок перестрашено дивляться на Біту.

БІТА: Між ними був Ден і Віка.

МАЛЬОК: Біта, я не хочу сказати, що не вірю тобі, але ми голодні і виснажені, і нам може маритися все, що завгодно. А тіло Дена і Віки хтось тягнув.

БІТА: Тоді виходить ми зайшли на чужу територію, де нам не дуже раді.

Вони бояться повертатися назад. Але все ж таки наважуються і повільно обертаються... і позаду нікого не має.

66.

INT. ПІДЗЕМЕЛЛЯ.

Всі вже без сил повільно плетуться по лабіринту, заглядаючи за кожний поворот.

Катя щось почула і призупинилась. За нею почули і всі решта. Вони почули важкі кроки, що стрімко наближаються. Всі повертаються на звук, але не можуть зрозуміти звідкіля він. Кроки все ближче. Мальок присвітив в тунель. Раптом на них вибігає силует людини, яка важко і страшно дихає. Силует все ближче і ближче.

КАТЯ: Стріляй, Біта!!!

МАЛЬОК: Стріляй, ну!

Біта натискає на курок і тут – осічка. Постать все ближче і ближче. Біта перезаряджає карабін і лунає постріл. Постать різко падає на землю.

Тиша, всі на стрьомі.

Біта затрясся і на емоції повторює.

БІТА: Я грохнув його, суку, грохнув, грохнув його...

Коли всі підійшли ближче, то плавно почали направляти ліхтарі на тіло, яке лежало і ноги його билися в конвульсії. Обличчя наполовину було закрите капюшоном. Біта акуратно підходить до тіла і кінчиком ствола піднімає його капюшон. Всі світять на обличчя і їхньому здивуванню немає меж.

На землі лежить професор, а у нього з горла фонтаном б’є кров. Всі стоять в шоці.

КАТЯ: Професор?!

БІТА: О ні!!!

У біти з рук випадає карабін і падає на землю.

У всіх було здивування на обличчі, крім Малька. У нього на обличчі був жах, його очі були на стільки відкриті, що от-от могли вискочити. Так він і завмер. Сказати теж не міг нічого, так як рот у нього не закривався.

67.

Професор тягнув руку до Каті і щось хотів сказати, але нічого не зміг, так як з горла лилась кров і він захлинався нею. Таке продовжувалося ще 10 секунд і професор спочив. Рука, яка стримувала кров, впала в сторону.

Всі попадали на землю. Сидять в шоці.

КАТЯ: Я здогадувалась, що це він, але боялась таке навіть вголос говорити. Він навмисно заманив нас сюди, шоб вбити, псіх ненормальний. А ми думали: куди він пропав?

Біта нервово гризе шкірку на нігтях рук. Руки дрижать.

БІТА: Але для чого він це зробив?

КАТЯ: Він помішаний був на різних обрядах, от і хотів видно нас посвятити у якийсь ритуал.

БІТА: Ублюдок, тепер має ритуал. Це йому за Дена і Вікі.

Біта плює в сторону професора. Мальок сидить сам не свій.

КАТЯ: Мальок, що з тобою? Ти весь не свій. Ми замочили цього ненормального. Тепер ми спокійно виберемося звідси. Ми все розкажем. Ми не винні в смерті Вікі і Дена. Нас троє і нам повірять. Все позаду, Мальок.

Мальок стояв і дивився на професора.

МАЛЬОК: Я до кінця не можу повірити, що він це зробив.

БІТА: Тепер нам потрібно вибратися звідси і привести сюди експертів. Вставайте, ідемо. Тепер нам нічого не загрожує.

КАТЯ: Я більше не можу йти, я хочу пити. У нас ще є вода?

68.

МАЛЬОК: Ні, все уже закінчилось. Прийдеться потерпіти. Ідем.

Вони знову ідуть знесилені. Катя падає, Мальок допомагає їй піднятися. Грає музика.

INT. ПІДЗЕМЕЛЛЯ.

Вони ідуть тунелем. А над проходом через, який вони зараз пройдуть, висить табличка "висока напруга". Вони проходять, не побачивши її. В перспективі бачать, як щось іскриться.

МАЛЬОК: Стоп, там кабеля.

КАТЯ: Які кабеля, Мальок, звідки?

МАЛЬОК: Сам не знаю.

Видно, як від вологи проскакують електричні заряди.

КАТЯ: От і прийшли. Позаду тупік, а спереді 1000 вольт.

Катя ловить руками своє волосся і крутиться навколо своєї осі і ниє.

КАТЯ: Ну чому, чому це все діється саме зі мною! Я більше не можу, я не можу.

Катя плаче. Мальок заспокоює її.

МАЛЬОК: Не переживай ми знайдм вихід. Все буде О.К. Скоро в барі будем сидіти і згадувати це все, як страшний сон, чуєш мене. Все буде добре. Нам уже немає чого боятися, все по заду, зараз тільки акуратно пройдем біля кабелів і все.

КАТЯ: Ти що?! Я туди не піду, я з дитинства струму боюсь.

69.

МАЛЬОК: Я бачу там електричний щиток. Нам треба пробратися туди і вирубити його.

Катя витирає сльози і шморгає носом.

КАТЯ: Може, чимось звідси дістати.

Мальок піднімає з землі арматурину і старається дістати нею до рубільника. Поряд знаходиться кабель під напругою і може зараз коротнути на арматуру. Мальок майже дістає до вимикача. Мальок старається достати, але у нього не вистачає сили натиснути на ричажок, а арматурина закоротка. Біта ловить її за самий кінець, йому не вистачає сили втримати прут в руках. Прут падає на кабелі. Ідуть страшні іскри і на землю капає розплавлене залізо.

БІТА: Ми не можемо повертати назад, щоб знову не кружляти на одному місці.

Мальок прикував свою увагу до арматурини і задумався на хвилину.

МАЛЬОК: Здається я знаю, як вирубити струм.

Мальок відійшов на пару метрів і зник в темряві. Біта і Катя переглянулися. Через декілька секунд з темряви викотилася залізна бочка, а за нею вийшов Мальок.

МАЛЬОК: Зараз я залізу в бочку, а ви мене штовхнете і я опинюся за кабелями. Потім виключу рубільник і всі діла.

КАТЯ: Мальок, тобі, що жити надоїло?

МАЛЬОК: Я серйозно. Висока напруга проходить тільки по контуру провідника і не проникає в середину.

КАТЯ: Не знаю, як ти, Біт, але я не врубалась.

70.

БІТА: Мальок, я перший раз бачу таку людину, як ти. Ти або хворий на всю голову, або геній.

МАЛЬОК: Пояснюю. Бочка – вона як кусок товстеленного дрота, тільки пустотілого, ну, без середини.

КАТЯ: А серединою станеш ти, правильно я зрозуміла. ( З сарказмом).

МАЛЬОК: Саме так.

КАТЯ: (посміхається) Ненормальний, блін.

МАЛЬОК: Бочка – є ідеальний провідник для великої напруги. Коли бочка буде котитися по землі, то вся напруга з неї піде в землю. Я вам відповідаю.

Мальок вибиває дно у бочки і збирається залізти в неї, але рука Біти ловить його.

РУСЛАН: Мальок ... я хочу, щоб ти знав, я помилявся в тобі. Ти досить нормальний пацан. Тільки що я відчув, що ніколи не зміг би зробити те, що робиш зараз для нас ти.

У Біти зволожуються очі.

Мальок, вмощуючись в бочку.

МАЛЬОК: А ти не знаєш історію про скорпіона і черепаху?

Біта заперечив головою.

71.

МАЛЬОК: Якось скорпіон попросив черепаху, щоб та переправила його на другу сторону ріки. А черепаха каже: "Я боюся тебе перевозити, бо ти можеш мене "ужалити", а скорпіон каже: "Якщо я тебе ужалю, то ти почнеш тонути і ми обоє загинем. Для чого це мені". Черепаха подумала, подумала і згодилась. Тут допливають вони до середини і чує черепаха, її мов би списом прокололи і розуміє вона, що це скорпіон її вжалив. Вона каже: "Навіщо ти мене вжалив, ми ж зараз потонем?". А скорпіон відповідає: "Я не хотів тебе жалити, але у мене така природа".

БІТА: До чого це все?

МАЛЬОК: Так само і ти, тільки з точністю до навпаки, стараєшся приховати свою добру натуру за злою маскою.

Мальок заліз в бочку і приготувався.

МАЛЬОК: Штовхайте!

Біта і Катя з розгону штовхнули бочку і вона покотилася, пройшла під дротами, тільки декілька іскор проскочило. Мальок виліз з бочки.

Катя побачила, що Мальок живий і почала підскакувати.

КАТЯ: Красава, Мальок!!!

Біта дивився на Малька добрим поглядом.

БІТА: (усміхнено, без сарказму) От фізик.

МАЛЬОК: Зараз я вирублю все нафіг.

Мальок починає виключати всі 5 вимикачів на щитку.

72.

МАЛЬОК: Йо-майо, скільки ж вас тут?

Графікою показано внутрішні частини вимикачів і видно, як розмикається контактна група кожного вимикача. Але 5-й вимикач ламається і його контакти не розімкнулись. Але зверху цього не видно і Мальок не побачив цього. Іскріння припинилося.

МАЛЬОК: Все, вирубив! А ви боялись. Давайте, гребіть сюда.

Катя хоче повірити в те, що Мальок все відключив, але внутрішні інстинкти не зразу дозволяють їй піти. Мальок це запримітив. Він піднімає з землі арматурину, яка впала у Біти з рук і кидає її на кабелі – іскор ніяких нема.

МАЛЬОК: Ну бачите? Давайте, давайте.

Катя все-таки наважується і іде перша. Все нормально, вона проходить.

До зламаного виключателя підходить кабель з позначкою 2543. А в проході між купою гнилих обвислих кабелів ми теж помічаємо кабель 2543. Він висить під самою стелею і тримається на декількох жилках.

БІТА: Тут точно все вирублене, Мальок?

МАЛЬОК: 100%. Біта, давай.

Біта акуратно проходить крізь кабелі. Він задіває останній кабель. Кабель відривається і летить з іскрами на Біту.

КАТЯ: Біта, пригнись!!!

Біта пригнувся. Кабель пролетів мимо і упав поряд на підлогу і непомітно для всіх, легенько заіскрився. Біта дійшов до Каті і Малька.

КАТЯ: Слава Богу, все нормально, я так стрьоманулась цих кабелів. Це у мене просто фобія якась.

МАЛЬОК: Нам потрібно іти далі. У нас мало часу. Ми тут довго не протримаємось без води і хавчика.

73.

INT. ПІДЗЕМЕЛЛЯ.

Катя дістає з сумки кусочок засохлої булочки і ділить на всіх.

Всі бережно беруть по кусочку і підставляючи долоню знизу, їдять.

БІТА: Ніколи не думав, що я буду радий черствому хлібові.

МАЛЬОК: Прикинь, а зараз би смажену курочку з салатиком.

БІТА: Мда... смакота. Хоча мене більше від солодкого пре. Зефір там, наприклад. Зараз кілограма два би влупив і не скривився.

КАТЯ: Хлопці, у мене для вас сюрприз.

Катя витягує з рюкзака тушонку.

МАЛЬОК: Ти хоть знаєш скільки їй років?

КАТЯ: (Виправдовуючись) Але ж вона герметично закрита.

Катя відкриває її, пробує ложкою.

КАТЯ: Гм... Навіть смачно.

Катя передає тушонку Мальку. Мальок пробує одну ложку і передає її Біті.

МАЛЬОК: На, захавай.

Біта подивився на банку і перевів погляд знову на землю.

Катя бере банку знову і починає уважно їсти.

КАТЯ: Мальок, де ти таких приколів навчився з бочкою?

Мальок їсть разом з нею руками.

74.

МАЛЬОК: Фізика. Батьки хотіли, щоб я став інженером, але мене більше цікавила археологія.

КАТЯ: Я б ніколи такого не вигадала. Це ж треба.

Каті щось попало на зуб. Вона пальцями дістає щось з роту.

МАЛЬОК: Що таке?

КАТЯ: Там щось поворушилось.

У Біти на обличчі з’являється посмішка.

МАЛЬОК: Поворушилось?

Біта заради цікавості плавно підносить ліхтарик до руки Каті. На пальцях у Каті опариші. Катя починає блювати. Макс теж. Біта присвітив у банку – там кишать опариші. Біта кидає банку об стінку. Мальок і Катя продовжують блювати.

INT. ПІДЗЕМЕЛЛЯ.

Мальок і Катя сидять під стіною. Вони брудні і виснажені. Ледве дихають. Біта знімає свою куртку і вкриває Катю.

МАЛЬОК: (ледве-ледве) Оце поїли. Кхи-кхи.

Починає грати тривожна музика.

БІТА: Піду віділлю.

Біта іде справити нужду за поворот. Він зникає за поворотом. Чути, як розстібнувся замок на ширінці і далі чути джурчання. Ми бачимо, як із-за повороту по землі починає текти струя прямо до кабелів. Далі ми бачимо вимикач, а від нього кабель 2543 і ми спускаємося все нижче по кабелю, і коли ми доходим до його кінця, то бачимо, як він легенько іскриться.

В напівтемряві ми бачимо, як чиясь чорна рука повзе по кабелях, повторюючи їх викривлення. Рука бере кабель і плавно ставить його біля стінки, за якою стоїть Біта. До кабелю підходить струйка. Вона все ближче.

75.

Струя контактує з кабелем. По струї проноситься синій вогник з прожилкою. За стінкою чути, як трусить Біту і він падає. В напівтемряві по стіні, а не по підлозі, швидко пролізає якась істота. Вона полізла до Біти.

КАТЯ: Щось Біти довго не має.

МАЛЬОК: Я піду гляну, де він.

Мальок іде за поворот. І Катя чує голос Малька:

МАЛЬОК: О ні! Біта, давай, давай же, ну!

Мальок б’є Біту по обличчі долонею.

МАЛЬОК: Біт, очнись! Ні, ні, ні!

КАТЯ: Що сталося?!

МАЛЬОК: Його вбило струмом.

КАТЯ: Так, але ж професор...?

МАЛЬОК: Це нещасний випадок.

КАТЯ: Як же так, тепер ми залишилися тільки вдвох.

Катя схлипнула і полізла до кишені за носовичком і витягла записку. Вона читає її.

КАТЯ: Мальок.

Катя передає записку Мальку.

Там написано :"У МОЄЇ ДРУЖИНИ СЕРЦЕВИЙ НАПАД. МЕНІ ТЕРМІНОВО ПОТРІБНО ВІДЛУЧИТИСЯ. ПРОДОВЖУЙТЕ РОЗКОПКИ. СКОРО БУДУ. ВАШ ПРОФЕСОР".

КАТЯ: Чому він нам не показав цю записку.

76.

МАЛЬОК: Він це зробив, щоб ми були впевнені, що професор тут, в штольні.

КАТЯ: Але навіщо йому це було потрібно?

МАЛЬОК: Я думаю, що Біта хотів знайти ідол Перуна, але боявся що з ним ніхто не піде. А професор став хорошою приманкою. Пам’ятаєш, це ж його було припущення, що професор зламав решітку і пішов без нас у штольню.

КАТЯ: Але Біта вбив його. Він не міг собі навіть уявити, що професор дійсно був у штольні і слідкував за нами.

Камера від’їжджає з темного кутку, де лежить труп Біти. Почувся різкий звук: ш-ш-ш-ш...

INT. ПІДЗЕМЕЛЛЯ.

Катя тулиться до Малька.

КАТЯ: Мальок, мені страшно. Не залишай мене будь-ласка.

МАЛЬОК: Я тебе не залишу. Не переживай, нам більше нічого не загрожує. Вбивця мертвий. Залишилось тільки знайти вихід.

КАТЯ: Мальок, нам ніколи не вибратися з цих лабіринтів. Навіщо ми сюди полізли! В мене нема більше сил!

Катя сіла на землю и гірко заплакала. Мальок сів поряд і обняв її. Вона сховала лице в нього на грудях і притулилася до нього.

МАЛЬОК: Це я винен. Я. Треба було мені теж малювати карту. Тоді б ми не заблукали.

77.

КАТЯ: Мальок, зараз вже пізно себе звинувачувати. Нас жде така сама участь. А ти винен не більше, ніж я.

МАЛЬОК: Ми виберемся. Нам більше нічого не залишається, як тільки йти, йти не зупиняючись.

Мальок бере рукою хрестик, який у нього на грудях, і цілує його.

МАЛЬОК: Бог нам допоможе, я вірю.

Він взяв у Каті ліхтарик і загасив його.

МАКС: Нам треба економити батареї.

Мальок заспокоює Катю. Сцена кохання. Лірична музика. Після чого вони засинають.

INT. ПІДЗЕМЕЛЛЯ.

Катя встає. Мальок поряд спить. Вона заходить в кімнату, де Біту вдарило струмом. Вона бачить, що він лежить на землі. Вона підходить до нього і уважно дивиться, потім нахиляється до нього, проводить ніжно рукою по його обличчі. У неї зволожені очі. Рука поправляє чолку на чолі Біти. І тут у нього різко відкриваються очі, але вони повністю чорні і блистять. Його рука різко обхвачує обличчя Каті.

Катя просинається. Біля неї сидить Мальок і спостерігає, як вона спала.

МАЛЬОК: Я радий, що тобі вдалося заснути.

КАТЯ: Краще б я не спала.

МАЛЬОК: Тепер ти відпочила і ми швидше знайдемо дорогу до виходу.

Вони заходять в кімнату, де лежить труп Біти, але там його немає. Катя знову в істериці.

КАТЯ: Мальок! Це не професор!

78.

На стіні кривавий знак.

КАТЯ: О боже! Значить, вбивця живий?

МАЛЬОК: Ці знаки – насправді не знаки, а давньоруські букви одного слова. І це слово: "Перун". Одна буква – один труп. Ми з тобою наступні.

КАТЯ: Тікаєм звідси!

Катя зривається і вони починають тікати.

INT. ПІДЗЕМЕЛЛЯ. В КІМНАТІ ЖЕРЦЯ.

Жрець затягує тіло Біти на один з чотирьох столів, на яких уже лежать Ден і Віка. Він знімає з стіни балон, на якому написано "РІДКИЙ АЗОТ". Жрець розпилює його на жертву і тіло жертви покривається інеєм. Таким чином він заморожує жертву, щоб вона не розкладалась. Жрець складає руки жертв на грудях, потому бере миску і ставить на полку під дірку, зроблену в столі.

В куті кімнати ми бачимо купу ржавих, залізних, загострених прутів у відерку. Він бере один прут, підходить до жертви, повертається до неї спиною, піднімає вгору прут і починає говорити якісь слова. (ПРИДУМАТИ).

Жрець різко повертається і пробиває жертву прутом. Вістря пробивається знизу і по ньому починає стікати кров в миску. Він ставить миску на свій лжеалтар і вмокає свою руку в кров і починає бризкати її на ідола.

INT. ПІДЗЕМЕЛЛЯ.

Мальок і Катя біжать по лабіринтах і добігають до якихось дверей і заходять у кімнату. Катя втомлюється і падає в тій кімнаті на підлогу. Мальок сідає поряд.

КАТЯ: Я більше не можу, Мальок, у мене здають нерви.

В цій кімнаті, куди вони забігли, потихеньку закриваються двері. Раптом вони різко захлопуються на замок з сильним грюком. Стоїть тиша.

Макс підходить до дверей і пробує їх відкрити, але вони не піддаються.

79.

КАТЯ: Що це таке? Ти нічого не чуєш?

По трубі дзюрчить вода. Мальок дивиться на Катю. Труба починає покриватись краплями. Раптом одна труба різко зривається і з неї хлинув напор води. Вони подивились з страхом на нього, але їхню увагу перебив звук ще одної зірваної труби. І так прорвало 4 труби у цій маленькій кімнатці.

Мальок показує, що на стіні є крани, які треба закрутити.

МАЛЬОК: Швидше треба закрити крани.

Вони закручують перший, другий, але це не допомагає, води все більше і більше. Катя побачила великий, основний кран і кинулась його закривати. Мальок почав допомагати. Кран дуже іржавий і хрупкий. Вони його зрушують з місця і в кінці кінців кран ламається.

МАЛЬОК: Біжимо до дверей, може якось відкриєм!

Вони біжать до дверей, декілька спроб відкрити, але безрезультатно. Двері закриті, а води в кімнаті уже по коліно.

КАТЯ: Все! Нам тут хана! Це пастка для нас. Ми наступні.

Вони побігли в другий кінець.

Але ситуація не дає розслабитись. Вода все прибуває. Мальок побачив трубу в пів-метрі від стелі діаметром 50 см. Це вентиляційна шахта, прикрита кришкою з дірками.

МАЛЬОК: От і наш вихід, Катя! Бачиш там наверху отвір? Треба добратися до нього і вилізти звідси через трубу.

КАТЯ: Але як ми до неї дістанем?

Мальок пробує залізти по штирях, які стирчать з стіни. Він зривається і падає в воду. Катя скрикує. Мальок знову робить спробу, а за нею ще одну, але все марно. Вода прибуває.

80.

МАЛЬОК: Катя, ти полізеш перша, я зможу тебе підсадити.

Води уже по пояс. Катя вилізла Мальку на спину. Вона пробує дістатись до труби, але їй не стає декілька сантиметрів.

КАТЯ: Потрібно трошки вище, я не дістаю.

МАЛЬОК: Ставай мені на голову.

Катя стає на голову Малька. Мальок тяжко дихає. Пальці Каті знову тягнуться до труби, але так і не дістають. Катя з’їжджає і вони вдвох падають в воду.

Води вже по груди.

МАЛЬОК: Стоп! Не треба мучитись. Як я це раніше не догнав.

КАТЯ: Що?

МАЛЬОК: Вода підніме нас сама, але, правда, у нас буде...

КАТЯ: Буде що?

МАЛЬОК: У нас буде мінімум часу, щоб пролізти в трубу. Води уже дуже багато. Ти підеш першою.

Мальок відкріпив грати з вентиляції і Катя побачила трубу. КАТЯ: Мальок, я сюди не пролізу. МАЛЬОК: Пролізеш, пролізеш, куда ти дінешся. КАТЯ: Вона така вузенька. Мальок, я в ній застрягну. МАЛЬОК: Катя, лізь давай, ти хочеш шоб ми потонули? Це наш останній шанс! Давай! 81. Вода уже починає попадати в трубу. КАТЯ: Навіть якщо ми зараз викарабкаємся, то не зможем далі знайти вихід. МАЛЬОК: Катя, ну ти любиш понити, давай пролазь далі, все ми знайдемо! Катя лізе в трубу, а Мальок ззаду підштовхує її. Раптом Мальок зачіпається штаниною за гострий стержень, який стирчить з стіни. Мальок пробує звільнитися, але у нього нічого не виходить. Катя лізе по трубі, вона не може розвернутися в ній, бо труба дуже вузька.

КАТЯ: Мальок, ну де ти там? Швидше!

Руки Каті уже в воді.

КАТЯ: Мальок, тут води уже нормально набігло, де ти там?

Мальок все ще пробує звільнитися, але йому це важко дається.

МАЛЬОК: Давай лізь вперед, я застряв тут.

КАТЯ: Мальок, я зараз допоможу тобі.

МАЛЬОК: Ніяке допоможу, лізь давай, ти мене чуєш?

КАТЯ: Мальок, я так не можу. Я повинна тобі...

Катя старається розвернутись і допомогти Мальку, але вона бачить, що прохід надто вузький і розвернутись нереально.

Вода все прибуває і прибуває.

КАТЯ: Мальок ну давай, ну де ти там! Мальок!!! Швидше!

Мальок нарешті звільнюється. Вода заполонила уже більше половини труби. Він починає розуміти, що встигнути йому не вдасться. Вода прижимає його до стелі.

82.

Катя розуміє, що безвихідь і потрібно прискорюватись, бо її саму затопить.

КАТЯ: Мальок, ти тут, так, ти позаду, ти просто не хочеш відволікати мене, так?

Катя нарешті вилізає з труби, просто випадає звідти. Сідає напроти неї і уважно дивиться на її вихід.

КАТЯ: Мальок, Мальок, ну давай, я вже тут.

Вона починає розуміти, що Мальок звідти не вилізе і її слова перетворюються в плач.

А Малька все сильніше і сильніше притискає до стелі. Мальок руками обмацував стелю в надії, що стеля прогнила. Він знаходить дірочку, але туди пролазить тільки рука. Камера зверху: бачимо, як з полу стирчать пальці Малька. Вони спочатку рухаються, а потім завмирають.

INT. ПІДЗЕМЕЛЛЯ.

Катя сидить під стінкою в депресивному стані і в розгубленості. Вона тримає в руках запальничку, періодично чиркаючи нею. І коли запальничка 4-й раз освітила кімнату, то біля неї уже стояла постать людини в чорній мантії з чорним провалом замість обличчя. Крик Каті проноситься по коридорах тунелю (ми це показуємо).

INT. ПІДЗЕМЕЛЛЯ. В КІМНАТІ ЖЕРЦЯ.

Катя приходить в себе, коли жрець її прив’язує до жертовного столу шкіряними пасками. Катя намагається звільнитися.

Жрець відвертається і починає знімати з стіни балон з заморожуючим газом. Катя боїться і кричить.

КАТЯ: Хто ти такий, урод?

Катя старається вивільнитись від шкіряних пасків, якими прив’язані її руки.

КАТЯ: (в істериці) Що тобі від нас треба, козел?

ЖРЕЦЬ: Зараз ти зможеш побачити все сама.

83.

Він бере балон і починає оприскувати її. Катя відвертається і механічно помічає всіх своїх убитих друзів, які лежать на столах і Денове тіло проткнуте арматурними прутами.

У Каті шок, вона мліє.

INT. ПІДЗЕМЕЛЛЯ.

Камера зверху: бачимо, як з полу стирчать і не рухаються пальці Малька. Наїзд. Раптом пальці зжалися. Рука Малька відломила глибу, і вона пішла під воду. Мальок відломив ще кусок підлоги.

В цю дірку він просунув голову і почав сильно віддихуватись і кашляти.

INT. ПІДЗЕМЕЛЛЯ. В КІМНАТІ ЖЕРЦЯ.

Жрець б’є Катю по обличчі і вона приходить в себе. Жрець поступово починає стягувати капюшон, який закриває його обличчя.

Катю охоплює страх і здивування, що ж вона побачила?

Камера поступово повертається на жерця і ми починаємо розуміти, що це той самий тренер по баскетболу з їхнього коледжу.

КАТЯ: О Боже мій. О ні!

Вона починає ще сильніше рвати паски і дивитися на своїх друзів і усвідомлювати, що зараз її чекає така сама участь.

КАТЯ: Нащо ти це робиш, що ми тобі зробили?

Тренер починає сміятися.

ЖРЕЦЬ: Що зробили? Ти собі навіть не уявляєш, що зробили. Ви всі. Ви всі знищили нашу віру. Але за допомогою цього (показує на ідол Перуна) я нарешті відімщу вам всім (кричить).

КАТЯ: (здивовавно) Перун?

84.

INT. ПІДЗЕМЕЛЛЯ. КІМНАТА ЖЕРЦЯ.

Тренер знову повертається до стінки, де стоїть стіл з якимись інструментами.

ЖРЕЦЬ: Ви вкрали у нас все! Ви змусили нас віками переховуватись підземеллями, але прийшов і ваш кінець!

КАТЯ: Ти дійсно хворий маніяк! Як таких, як ти, земля носить! Хворий ублюдок, ти убив всіх моїх друзів, падлюко!

Під час цієї розмови він готує ритуал і камера їздить по всіх предметах, які задіяні в ньому.

Тут жрець на очах у Каті жорстоко протикає Біту. У її очах страх. Вона розуміє, що наступна.

INT. ПІДЗЕМЕЛЛЯ.

Тулуб не проходив в вузьку діру. Мальок взявся розламувати куски підлоги. Нарешті діра стала ширшою і Мальку вдалося вилізти з води. Його фігура була легко підсвічена одинокою лампочкою, яка була прикріплена до стелі. Мальок відкашлявся і на декілька секунд присів на землю. Він побачив в кінці тунелю світло, яке не було схожим на світло від ліхтарів. Мальок піднявся і уважно пішов на світло.

INT. ПІДЗЕМЕЛЛЯ. В КІМНАТІ ЖРЕЦЯ.

Жрець починає розстібати блузку на Катиних грудях, а Катя сильно кричить і опирається.

ЖРЕЦЬ: Коли бачиш смерть другої людини, то починаєш різко відчувати, що сам ще живий, а запах смерті літає прямо у повітрі. Так, дорога? Я загубив дуже багато часу. Юність пройшла, а з нею і всі мрії про нормальне життя. Мною керує тільки помста і бажання повернути нашу віру.

Він повертається, бере з підлоги прут і включає точильний станок, щоб заточити кінець.

85.

Мальок підійшов до трішки відкритих дверей і побачив, крізь щілину, прив’язану на столі Катю і всіх свої друзів на столах. Мальок відхилився і почав важко дихати. Видно, як йому стало страшно. Потім знову глянув і побачив стіну.

А тим часом ми проїжджаємо по кімнаті і бачимо вирізки з газет, на яких є фотографії, а під ними надписи. Автор диктує все написане.

На однім фото ми бачимо людей і старшого чоловіка, обличчя якого обведено маркером. Він тримає в руках статуетку, таку саму, як стоїть на лжеалтарі. А під низом написано: "Працівникам музею все-таки вдалося зберегти цінну реліквію древніх ідолопоклонників".

Далі ми бачимо фото того старшого чоловіка на другім потертім фото, а поряд фото того чоловіка і тренера.

КАТЯ: Навіщо тобі жертви?

ЖРЕЦЬ: Ти остання жертва, яку я принесу Перуну. Ви всі зрадили йому. Але цієї ночі ви переконаєтесь в його силі. Він вдарить блискавкою в плотину в верху міста і вас всіх затопить. Всіх вас, зрадників!

Мальок приперся до стінки і про себе говорить:

МАЛЬОК: Хворий ублюдок.

Жрець виключає станок. Бере прут, повертається до ідола і починає начитувати слова. (ПРИДУМАТИ)

INT. В КАТАКОМБАХ. КІМНАТА ЖРЕЦЯ.

Мальок акуратно пробирається в кімнату жерця. Його побачила Катя, але Мальок показав їй щоб вона не подавала знаку його присутності. Жрець стоїть до нього спиною і не бачить Макса. Мальок бере в руки металічну трубу, яка була приперта до стіни і з розгону наносить удар жерця по потиличній частині голови. Жрець падає на землю, трошки приглушений від несподіванки.

Мальок зразу кидається до Каті і починає розв’язувати їй руки. Він встигає на половину розв’язати одну руку до того, як жрець піднімається, розминає шию, що аж хрустять кісточки. Жрець за долю секунди опиняється біля Малька і наносить йому надзвичайної сили удар. Мальок відлітає відкриваючи собою двері і падає на землю в 3-х метрах.

86.

Жрець виходить з кімнати і рукою прикриває двері. Тим часом Катя звільняє одну руку до кінця і за нею розв’язується повністю.

На землі, де сидить Мальок, лежать загострені прути. Мальок хапає прут і з розмаху хоче вдарити жерця по колінах, але прут проходить через мантію розрізаючи її. Прут вилітає у Малька з руки і падає на землю, піднімаючи навколо себе пилюку.

Ми бачимо, що Катя встала і шукає шлях, щоб вбити жерця. Вона звертає увагу на балони з газом "РІДКИЙ АЗОТ".

Мальок підводиться, а жрець повільно підходить.

МАЛЬОК: У тебе нічого не вийде, нікому твої ідоли не потрібні. У Письмі Святому написано: "Ідол у світі ніщо", і Що іншого Бога нема, окрім Бога одного. А ідоли твої погублять тебе.

Піднімається по драбині на 3 щаблини, щоб нанести жерцю удар зверху. На драбині ми бачимо велику тріщину.

ЖРЕЦЬ: Ви, християни, всі відступники, і ти відступник разом з ними. А зараз ти за це заплатиш!

Тріщина збільшується і драбина тріскає і Мальок разом з нею з грохотом падає на землю. (Рапід, навколо пилюка, поряд стоїть окровавлений баскетбольний м’яч Біти). Драбина сильно б’є Малька по голові своєю вагою, що він непритомніє.

ЖРЕЦЬ: Ти завжди був слабаком. Тепер ти мій.

Катя розкручує останній балон з газом. Видно, як з балонів виходить газ і стелиться в повітрі. Жрець бере Малька за сорочку і піднімає, як сумку, з величезною легкістю, немов пір’їнку, а потім з такою ж легкістю закидує його на плече і підходить до дверей в його жертовну кімнату. Рука жерця відкриває двері. Жрець (крупний план обличчя) різко вдихає в себе, з відкритим ротом, повітря і витріщує очі. Камера від’їжджає і ми бачимо Катю з перестрашеними очима. Її обличчя завмерло, камера їде по ній нижче на її руки. В руках вона тримає арматурний прут. Камера їде по прутові і ми бачимо, що

87.

прут забитий в жерця і пробив його наскрізь. Об’їзд камери навколо Каті і жерця.

Мальок падає на землю і приходить в себе. Катя ловить Малька за руку і тягне його за собою. Мальок, перечіпаючись на ходу, встає на ноги і трясе головою, приходячи в себе.

INT. ПІДЗЕМЕЛЛЯ.

Вони стають під драбиною і бачать, що на неї вилізти неможливо, так як 3-х метрів не стає.

Макс бачить на підлозі скручений канат. Потім переводить очі на окровавлений м’яч Біти. Потім дивиться наверх на захистні кільця на драбині. Він обмотує канатом м’яч. Бере його в руки, а Каті в руки дає продовження канату.

INT. ПІДЗЕМЕЛЛЯ.

Мальок зосереджується.

ЖРЕЦЬ: Ти слабак. Ти слабак, і весь час ним був!

Мальок закидає м’яч в кільця. Спочатку м’яч відбивається від стінки. Всі подумають, що не попав. Але м’яч відбивається прямо в кільця і сповзає до низу, перечепившись на кільцях на канаті. Мальок хапається за канат і починає підтягуватись на верх.

Жрець витягає прут з себе. Бере з столу банку, відкриває її і засипає чимось рану.

КАТЯ: Мальок, скоріше!

Мальок залізає наверх, зав’язує канат в вузол, щоб не перетягнувся. Катя чіпляється за канат і Мальок починає її підсаджувати наверх. Катя вилазить і лізе по драбині, щоб відкрити зверху люк.

КАТЯ: Мальок, тут вихід!

МАЛЬОК: Спробуй відкрити люк!

Мальок тільки хотів розв’язати канат, як на нього заскакує жрець.

ЖРЕЦЬ: От сучі діти! Вам не втікти від мене!

88.

Катя залазить перша і лізе вверх. Мальок лізе за нею. Катя підлазить до верху, а там стоїть решітка, яка забита замість замка дерев’яним чопом. Вона починає його вибивати.

МАЛЬОК: Ну, що ти так довго там, Катя?

КАТЯ: Я зараз, зараз!

Важко без нічого вибити сильно забитий чоп з дірки.

Жрець лізе по канату, роблячи дуже дивні, не подібні на людські, рухи.

Катя вибиває чоп і відкриває решітку, але вона дуже важка і вона сама на може. Мальок підлазить до неї і допомагає відкрити решітку. Решітка відкривається. Катя перша вилазить на поверхню, світло б’є їй в очі. Її засліпило, вона ледве бачить. Катя стоїть на колінах і повертається до ями, подаючи руку Мальку.

КАТЯ: Мальок! Давай руку, тримайся!

Камера наїжджає до ями, ми бачимо Катину руку, яку вона подала, щоб допомогти Мальку. Камера заглядає в яму і ми бачимо... руку Каті ловить рука жерця. Жрець майже вилазить до неї. У нього уже якесь здеформоване обличчя.

Катя набирається з страху сили і другою рукою з важкістю піднімає важку решітку. Решітка з важкістю закривається, а Катя рукою зверху додає розгону. Решітка перебиває руку жерцю і він падає вниз.

Мальок висить на середині драбини збоку. Він набирається сили і лізе наверх. Він вилазить і падає на землю. Світло сильно б’є йому в очі, і він мало що бачить.

КАТЯ: Я відкрила всі балони з газом, ми можем його зірвати.

МАЛЬОК: У мене десь була запальничка.

КАТЯ: У мене є, але як її запалити там?

МАЛЬОК: Ти маєш жуйку?

КАТЯ: Так, а на фіга?

89.

МАЛЬОК: Освіжити подих. Давай сюди.

Мальок бере у Каті жуйку і жує її пару секунд. Потім бере запальничку, запалює її, заліплює кнопку, щоб був безперервний вогонь. Заглядає вниз, де бачить, як жрець вилазить на драбину і кричить.

ЖРЕЦЬ: Я іду за тобою! Ти ж слабак, чуєш? Ти ж слабак!

З цими словами жрець піднімається все вище і вище.

Мальок спокійним рухом підносить запалену запальничку до дірки в решітці і відпускає її (рапід). Вона летить до низу. Камера летить разом з нею. Жрець відбиту руку засунув за щаблину і тримається на ній, а другою хоче зловити запальничку, але промазує. Запальничка пролітає в сантиметрі від руки.

Вид зверху, як запальничка летить вниз. Вид знизу. Вона падає. Ми знизу через скло знімаєм запальничку так, якби камера була землею. Через вогонь ми знімаємо, як жрець лізе вверх.

INT. ПІДЗЕМЕЛЛЯ. В ТРУБІ.

Вид збоку, як газ підходить до запальнички і виникає маленьке синє полум’я.

ЖРЕЦЬ: Ти ж дохлий! Тобі мене не обійти! Чуєш мене, ти просто мальок?!

За цими словами іде сильний зрив. Полум’я проноситься по коридорах тунелю. І стовп вогню іде по проході з драбиною. Полум’я виривається назовні, вибиваючи своєю силою решітку. Вона підлітає на 5 метрів вверх.

Мальок обнімає Катю і собою прикриває її від вогню. В 10 см. від них падає важка решітка.

КАТЯ: Фу-у...

Мальок піднімається, заглядає в темний тунель зверху і туди говорить.

МАЛЬОК: Мальок, я для друзів.

І красиво плює туди в тонель.

90.

EXT. БІЛЯ ВИХОДУ З ТРУБИ.

Мальок обнімається з Катею і вони, посміхаючись, підводять голови вверх і дивляться на небо.

Камера наїжджає на люк.

Щось з величезною швидкістю летить по тунелях підземелля і вилітає до тіла жерця. Потім різко зупиняється і дивиться на нього. Опускається, чути як обнюхує його. Позаду чути пищання щура. Воно різко повертається на щура і з швидкістю нападає на нього заходячи в темноту (це супроводжується страшним звуком).

FADE OUT.



лучший толщиномер лакокрасочного покрытия в украине
Букмекер оказался нечестным и вы потеряли деньги, сделав экспресс ставки на спорт? Поможем решить

26.12.2003 13:35

Останній забій

30.07.2003 12:30

Вухо

Архів


Новости кино ukrfilm.com